Вадим Колесніченко (?). Каталог документальной фотовыставки «Волынская резня: польские и еврейские жертвы ОУН-УПА»

Жовтень 2010
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
595 переглядів

Видано за ініціативи ВГО "Правозащитное общественное движение "Русскоязычная Украина" (див. рецензію)
Київ: 2010.

Аби осмислити воєнні злочини, що їх 1943 року вчинили на Волині проти поляків українські повстанці, серед іншого українцям корисно знати, як їх осмислюють поляки. Бажаючи дати українцям такі знання, київське видавництво «Дух і Літера» спільно з «Об’єднанням українців у Польщі» випустило торік книжку «Волинь: дві пам’яті» – збірку виважених і поміркованих публікацій, перекладених із варшавської «Gazety wyborczej» (див.: «Критика», 2010, ч. 1-2, с. 18). Один із польських авторів у ній зауважив, що з польсько-українського протистояння завжди мала вигоду третя сторона, – і третя сторона не забарилася підтвердити слушність цього спостереження. 8 квітня 2010 року вона зматеріялізувалася в Києві в подобі Всеукраїнської громадської організації «Правозахисний громадський рух «Русскоязычная Украина» (не сміючи втручатися в русскоязычие, залишаю лапки та мови в самоназві неторканими), яку й оголошено як організатора фотовиставки. А позаяк виваженість і поміркованість до джентльменського набору русскоязычных правозахисників не належать, то з польського боку їм закономірно асистували не Міхнік із Войцеховським, як у випадку з «Духом і Літерою», а Товариство Вшанування Пам’яті Жертв Злочинів Українських Націоналістів (вшистко з дужих літер, очевісьцє, – чую голос певного тутешнього прозаїка).

На відкриття, не стерпівши наруги, завітали їхні vis-à-vis, правдиві українські патріоти. Було гамірно, і ватажок «Русскоязычной Украины» Вадим Колесніченко, потай холонучи від думки, а що було б, якби вони не прийшли, втішено експонував на телекамери завчасно заготовлені заспокійливі слова і свою коронну, добре поставлену зневажливу усмішку, влучно описану ще в улюбленця русскоязычной Украины Булґакова М. А.: «и физиономия, прошу заметить, глумливая». Її, втім, я бачив у відеозвіті, а саму виставку оглянув надвечір, коли розвіявся інформаційний привід і в залі нікого не стало. Охорона, ще не охолонувши після ранкової імпрези, шмонала на вході сумки в кожного цікавого до різанини, і серед кільканадцятьох випадкових відвідувачів сторожко пасла можливих бандерівців, упізнаючи їх за мовною ознакою. Побувши три дні, виставка помандрувала далі по Україні: Луганськ–Запоріжжя–Одеса–Миколаїв–Севастополь–Ялта–Харків, є чутка, що попереду Львів і Луцьк, отож бандерівці матимуть нагоду розчухати національну гідність і посприяти Колесніченковому ньюзмейкерству. А поза тим кожен, кому вдалося побачити виставку в Києві, може порадіти своєму щастю, довідавшися на сайті «правозахисного руху», що в столиці її відвідало 12 тисяч душ: це ж бо по чотири тисячі на день, навіть за цілодобової роботи – 166,6 відвідувачів на годину, не протовпитися практично.

Але грошодавцям справна цифра зігріє серце, так що все до ладу. Одинокий клопіт – допильнувати, щоб такі корисні для боротьби з кривавою бандерівщиною поляки передчасно не дізналися про ставлення російськомовного Великого Брата не лише до ненависної ОУН, а й до їхньої батьківщини – уродливого детища Версаля. Це, до слова, заголовок статті, з приводу якої польська амбасада мусила заявляти протест київському тижневику «2000», який її надрукував, – хоч і не в тому самому числі, в якому ділилася своїми думками про український націоналізм польська патріотка Ева Сємашкова. Уміють же люди знайти одне одного.

Вважаєте, що матеріял, який ви тепер читаєте у відкритому доступі, цікавий, важливий та потрібний?

Ми - неприбуткова громадська організація. Підтримайте наших авторів та працівників редакції, передплативши друковану чи електронну «Критику», або зробивши посильну пожертву!

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм дієвим внеском!

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі

Розділи рецензій