Світлана Половнікова. Качанівка Альбом автографів

Жовтень 2010
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
689 переглядів

Київ: Темпора; Майстерня книги, 2010.

Український літературний і мистецький побут XIX століття, його роль у становленні модерної української культури досі не досліджено й не осмислено. У нас не тільки обмаль серйозних праць з історії окремих «культурних гнізд» – не зроблено навіть спроби укласти їх попередній список. Про окремі складники й атрибути творчого побуту годі й казати – це неоране поле для дослідника-україніста.

До таких атрибутів належить рукописний альбом – феномен, який відіграв певну роль в інституціюванні національних літератур Европи, збереженні культурної традиції та історичної пам’яті. Україністика не може похвалитися тут здобутками на зразок класичних праць Бориса Модзалевського та Вадіма Вацуро, присвячених російському романтичному альбомові. Спробу почасти заповнити цю лакуну  зробила чернігівська дослідниця Світлана Половнікова, підготувавши наукове видання альбому автографів качанівського маєтку Тарновських.

Самий маєток не потребує рекомендацій: хто не чув про «угол рая» (Микола Маркевич) на Чернігівщині, де впродовж кількох десятиліть XIX століття бували наїздами люди, що становили окрасу української та російської культур, де гостювали Гоголь і Шевченко, де Ґлінка працював над «Русланом і Людмилою», а Рєпін – над «Запорожцями»? Але ґрунтовних узагальнювальних досліджень історії маєтку, як і історії родини його власників Тарновських, немає.

Альбом, що зберігається у фондах Чернігівського історичного музею ім. В. В. Тарновського, – носій пам’яті про славну минувшину Качанівки, про її господарів і гостей. Цілісне наукове видання рукописного альбому – жанр не новий; досить згадати «Album zutique» французьких поетів або «Чукоккалу», що їх видавали не раз. Проте завдання чернігівської дослідниці було безпрецедентно складним. Адже серед її персонажів переважають не більш або менш відомі діячі культури, про яких «усе сказано», а «люди без біографій»: дрібні поміщики, священики, судді, лікарі, військовики – загалом понад 600 імен. Імена ці треба розшифрувати (часто вже це становить трудність через нерозбірливий почерк), зідентифікувати (вибрати з-поміж різних історично зафіксованих носіїв імені найімовірнішого претендента) й спорядити науковим апаратом у вигляді біограми, а де це можливо – й іконографії. Й виконувати цю працю довелося, за великим рахунком, з нуля.

У такій справі неуникненні огріхи. Не всі прочитання, які запропонувала дослідниця, видаються безсумнівними, а деякі є явно хибними (наприклад, автор запису №273 аж ніяк не може бути Буличем, у рукописі стоїть явно інше прізвище). Низку атрибуцій можна оскаржити, тим паче, що дослідниця навряд чи мала змогу звірити більшість автографів з іншими зразками почерку (а це в такій роботі бажано, якщо не доконечно); та й хибність деяких атрибуцій очевидна без графологічних екскурсів (наприклад, ім’я автора запису №297 відтворено як у рукопису – Дмітрій Ширінський-Шихматов, але наступна біографічна інформація стосується іншого представника цього роду, Андрєя). Біограми часто-густо вимушено неповні, проте до чести укладачки слід визнати, що неточності й неповнота стосуються лише «глухих» фігурантів; чи не одинокий виняток – ректор Київського університету Федір Цицурін (№232), брак його років життя є, певно, недоглядом.

Загалом, можливі друковані джерела укладачка використала хай не вичерпно, але вельми ефективно; подальше – справа передусім архівного пошуку. Шкода, що дослідниця відмовилася від розшифрування записів західними мовами; тут можливі несподіванки – як-от запис англійського географа та мандрівця Едварда Делмара Морґана (1840–1899), №473. Проте загалом праця укладачки, як і поліграфічне виконання фірми «Оранта», варті високої оцінки. Дослідники отримали видання, яке може стати відправним пунктом у вивченні історії Качанівки й дослідженнях історії українського літературного та мистецького побуту в XIX столітті, які, сподіваюся, не забаряться.

Вважаєте, що матеріял, який ви тепер читаєте у відкритому доступі, цікавий, важливий та потрібний?

Ми - неприбуткова громадська організація. Підтримайте наших авторів та працівників редакції, передплативши друковану чи електронну «Критику», або зробивши посильну пожертву!

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм дієвим внеском!

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі

Схожі рецензії

Василь Кононенко ・ Серпень 2018
Великий масив насамперед польськомовних документів за 1652–1654 роки проливає світло на події в...
Орися Грудка ・ Квітень 2018
У Сатеровому трактуванні сумнів Заходу стосувався самого стрижня сучасної Росії: абсолютного...

Розділи рецензій