Орест Мартинович, Андрій Нахачевський, Уляна Головач-Аміот.... Journal of Ukrainian Studies. Winter 2003, Number 2, Volume XXVIII

Серпень 2005
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
184 переглядів

Життя будь-якої діяспорної спільноти – тема для окремої розмови. У своєму існуванні діяспора наражається на низку викликів чужокультурного середовища, результатом чого стає активізація її творчого потенціялу, соціяльного та культурного шукання, поява надзвичайних, достоту «харизматичних» індивідів, які уможливлюють здійснення проривів у відвойовуванні місця для своєї спільноти в чужокультурному соціяльному просторі. Яскравий приклад того – спільнота, на позначення якої, власне, вперше й було застосовано термін «діяспора»: євреї. Поява діяспори як такої свідчить про невдачу асимілятивної політики панівної групи та є результатом успішного дискурсивного й організаційного протистояння дискримінованої прибулої меншини соціокультурному тискові вкорінених груп.

Життя і культурне виживання української діяспори в Канаді не було простим і безтурботним, як інколи здається нам – українцям, що залишилися по цей бік «залізної завіси» в зовсім інших умовах самозбереження. Принаймні про це свідчать матеріяли конференції «Негостинний і голий берег: українці в Канаді від Першої світової до холодної війни», що відбулася в Едмонтоні 2002 року. В центрі уваги конференції – міжвоєнне побутування канадських українців, що його на диво послідовно оминали українознавчі студії, на відміну від «першопоселенського» етапу. На основі доповідей, виголошених на конференції, було укладено спеціяльний випуск «Журналу українських студій» (запрошений редактор – Андрій Макух).

У цьому числі мова переважно про формування та збереження ідентичности канадських українців, а також про організаційне життя української спільноти. Дві статті (Ореста Мартиновича й Андрія Нахачевського) присвячено життю й творчості українського хореографа Василя Авраменка, який відіграв важливу роль у популяризації українського танцю в Північній Америці. Однак Мартинович фокусує увагу на біографії та суперечливій особистості Авраменка, тоді як Нахачевський («Авраменко і його парадигма національної культури») уміщує його в ширший контекст історії українського танцю, в канадській історії якого він виділив три послідовні парадигми: учасницьку, національну та видовищну, – в їх рамках танець було наділено різними функціями (ритуальними, презентаційними та розважальними).

Розвідка Уляни Головач-Аміот, присвячена Союзові української молоді Канади (СУМК), утвореному як молодіжна спілка на додачу до Союзу українців-самостійників (СУС) у 1931 році, пропонує детальну розповідь про початкові стадії розвитку організації, становлення її реґіональної структури, взаємодію та конкуренцію з іншими молодіжними утвореннями. СУМК відіграв важливу роль у відтворенні української ідентичности в Канаді, залучаючи молодь до української справи та готуючи майбутніх культурних і політичних активістів. Історію одруженого та відлученого за це отця Миколи Шумського, витлумачену як боротьбу проти католицької церковної номенклатури за залучення релігії у світське життя і за українську католицьку ідентичність, переповідає Мирослав Татарин. В активі Мирона Момрика – детальна розвідка про взаємодію української громади в Канаді з Королівською канадською кінною поліцією (RCMP), на яку було покладено урядове завдання наглядати за українцями задля національної безпеки: спочатку їх потрактовували як «ворожих чужинців», згодом – як «радикальних чужинців» і, зрештою, як просто «чужинців», залежно від зміни політичної належности території України та міжнародних політичних альянсів у XX столітті. Сюжет роману Вери Лисенко «Жовті чобітки» про долю української жінки в Канаді (пере)прочитує Ліза Ґрекуль, виявляючи в ньому з першого погляду неочевидні свідчення проблем із мультикультурністю країни, яка, схоже, не пропонує реальної альтернативи англо-канадській культурній гегемонії та імперіялістсько-патерналістському панівному дискурсові.

Завершують число огляди нещодавніх англомовних українознавчих досліджень.

Вважаєте, що матеріял, який ви тепер читаєте у відкритому доступі, цікавий, важливий та потрібний?

Ми - неприбуткова громадська організація. Підтримайте наших авторів та працівників редакції, передплативши друковану чи електронну «Критику», або зробивши посильну пожертву!

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм дієвим внеском!

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі

Схожі рецензії

Сергій Гірік ・ Листопад 2016
Тема чергового тому альманаху — пам’ять і політика меморіялізації. Відкриває його велика стаття...
Максим Карповець ・ Вересень 2016
Число білоруського часопису присвячено одній із ключових подій в історії Великого князівства...

Розділи рецензій