Тетяна Таїрова-Яковлева. Іван Мазепа і Російська імперія. Історія «зради»

Жовтень 2013
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
323 переглядів

Переклад з російської Юрія Мицика
Київ: ТОВ Видавництво «КЛІО», 2013.

Вже близько двох років відома українським читачам мовою ориґіналу праця російської україністки Татьяни Таїрової-Яковлєвої з’явилася в українському перекладі. Про саму монографію «Критика» писала (2012, ч. 1–2, с. 22); про переклад, що його виконав історик і архівіст о. Юрій Мицик, належить сказати, що він максимально наближений до ориґіналу, – проте українське видання російського не дублює. Авторка переробила вступ, аби не обтяжувати українських читачів зайвими поясненнями: мовляв, історичний Іван Мазепа геть не тотожний «другому Юді» з імперського наративу. Водночас наголошено внесок сучасних українських дослідників у переосмислення «мазепіяни», а також згадано найновіші джерельні публікації, зроблені вже після появи російського ориґіналу, – зокрема, другий том Мазепиних листів (2010), що його підготував В’ячеслав Станіславський, і московський «роспенівський» збірник «Полтавська битва 1709 року» за редакцією Євґенія Ричаловського.

Та найбільше відмінностей – у художньому оформленні. Українське видання має інакшу обкладинку, пояснення до ілюстративного матеріялу, зокрема до зображень церковних атрибутів [с. 185–186], часто докладніші. Проте не завжди на користь заміни ілюстрацій: Богдана Хмельницького в російському виданні представлено ґравюрою Вільгельма Гондіуса, а в українському – портретом XIX століття. Нічим не виправдано зменшення деяких зображень (оправи Євангелія 1698 і 1707 років, гетьманського герба на поливній кераміці з Гончарівки [179, 188, 89]): порівняно з російською книгою, поменшало деталей, які можна роздивитися.

Ще одна відмінність – у переліку головних джерел і бібліографії наприкінці. Наявні в російському виданні повтори та помилки українські видавці почасти виправили, але до кінця цю копітку роботу, на жаль, не довели, тож українська версія успадкувала «коректорську недугу». Скажімо, сюди перекочувало спотворення прізвища харківського дослідника барокової літератури Леоніда Ушкалова, названого в обох виданнях «Ушковим». Не точно подано бібліографічні дані класичної праці Ореста Субтельного про опір місцевих еліт Центрально-Східної. Европи чужоземним абсолютизмам.

Недоречною є й українізація прізвища російської авторки, що його після 2004 року переважно подавали як Таїрова-Яковлєва, а не Таїрова-Яковлева.

Категорiї: 

Вважаєте, що матеріял, який ви тепер читаєте у відкритому доступі, цікавий, важливий та потрібний?

Ми - неприбуткова громадська організація. Підтримайте наших авторів та працівників редакції, передплативши друковану чи електронну «Критику», або зробивши посильну пожертву!

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм дієвим внеском!

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі

Схожі рецензії

Редакція Критики ・ Лютий 2018
Книжку з пера чільної дослідниці ранньомодерної історії України присвячено колоритній постаті...
Ярослава Тимощук ・ Червень 2017
Оповідачка дискутує з героями, коли в їхніх версіях подій з’являються розбіжності. У...

Розділи рецензій