Упорядник Ігор Скочиляс. Іван Мазепа і мазепинці. Історія та культура України останньої третини XVII – початку XVIII ст.

Жовтень 2013
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
158 переглядів

Львів: ІУАД; НТШ, 2011.

Тексти, що ввійшли до цього видання, виголошено на конференції з нагоди 300-ї річниці від смерти гетьмана Івана Мазепи (2009). 28 статтей поділено на чотири тематичні блоки: про політику, військову справу, культуру й історіографію мазепинської доби.

Відкриває збірку посмертна публікація Ярослава Дашкевича, де окреслено проблеми щодо місця гетьмана у пантеоні національної пам’яті, проблема анатеми та контроверсійної інтерпретації постаті гетьмана, реакції населення Гетьманщини на його виступ у 1708 році, Полтавську битву 1709 року у вітчизняній та російській історіографіях.

У першому тематичному блоці – «Українська державність та військово-політичні події у Східній Европі» – одразу привертають увагу два тексти російської україністки Татьяни Таїрової-Яковлєвої. У першому йдеться про стан здоров’я Мазепи і про вплив хвороб гетьмана на його стосунки з оточенням і на його політичну діяльність. У другому, написаному у співавторстві з українським археографом Юрієм Мициком, оприлюднено невідомий лист Мазепи до коронного канцлера Яна Шембека. Олексій Сокирко оповідає про маловідомі сюжети походу козацького війська на Правобережжя у 1704 році. Тарас Чухліб зупинився на політико-правовій оцінці виступу Мазепи під кутом зору московської та козацької політичних традицій. Віталій Щербак проаналізував обмеження автономії Гетьманщини після подій 1709 року. Білоруський дослідник Зміцер Віцько дослідив перебіг бойових дій на Західній Україні між силами сандомирської конфедерації та їхніми московськими союзниками проти прибічників Станіслава Лєщинського та шведів.

У другому блоці, названому «Діяльність сподвижників Мазепи», Сергій Павленко намагається визначити критерії та періодизацію творення Мазепиного оточення з числа старшини і пропонує вельми контроверсійний погляд на Кочубеїв донос як на акцію опозиційної старшини. Мирослав Трофимчук за матеріялами «Конституції» Пилипа Орлика з’ясовує його бачення державного устрою Гетьманщини. Валентина Соболь аналізує образ Мазепи, що постає з Орликового «діяріюша». Володимир Пришляк зосереджується на мотивації переходу Данила Апостола на бік Пєтра I наприкінці 1708 року й окреслює свою позицію в історіографічній суперечці щодо існування в Мазепи таємних намірів видати Карла XII Пєтрові I. Олена Бачинська аналізує політику російського уряду наприкінці XVIII – початку XIX століть щодо запорожців, які на землях Османської імперії заснували Задунайську Січ.

Третій блок «Українська культура та Православна Церква» відкриває розвідка Ярослава Ісаєвича про становлення, розвиток і занепад друкарень у Києво-Печерській Лаврі, Новгороді-Сіверському та Чернігові на зламі XVII–XVIII століть. Митрополит Димитрій (Рудюк) дискутує щодо канонічности анатеми Мазепі. Ігор Скочиляс описує встановлення Львівською єпархією пастирського контролю над Правобережжям за часів, коли її очолював єпископ Йосиф Шумлянський.

Володимир Александрович, Тетяна Люта й Ольга Ковалевська присвятили свої розвідки іконографії Мазепи. Юрій Ясіновський описує особливості музичної культури мазепинської доби; Роман Лаврентій і Світлана Максименко торкаються сценічного втілення мазепинської теми (за творами Богдана Лепкого) у західноукраїнських театрах 1920-х – початку 1940-х років; Лариса Брюховецька висвітлює звернення до постаті гетьмана режисерів другої половини XX–ХXI століття: Євгена Деслава (Слабченка), Леоніда Анечкіна і Юрія Ільєнка.

Останній блок присвячено відображенню часів Мазепи в історіографії та в історичній пам’яті Максим Яременко зазначає що в Києві постать гетьмана фактично без неґативних конотацій була присутня у друкованій продукції для паломників; Ігор Гирич аналізує генезу та розвиток імперського міту Полтавської битви та поступове входження Мазепи до кола національних героїв від XIX століття до сьогодення. Світлана Панькова та Сергій Шамара описують сприйняття святкування імперською владою 200-річчя Полтавської перемоги відповідно серед наддніпрянських і серед західних українців. Віталій Масненко розглянув рецепцію Мазепи у працях Вячеслава Липинського, а Юрій Кудінов – мазепинську проблематику в американсько-канадській історіографії другої половини XIX–XXI століть. Польський дослідник Пьотр Вавженюк висвітлює образ Мазепи в працях шведських дослідників Альфреда Єнсена, Петера Енглунда і Петера Фрома, а передусім – українського еміґранта Богдана Кентержинського: аналіз його праці «Мазепа» (1962) складає більшу частину статті.

Вважаєте, що матеріял, який ви тепер читаєте у відкритому доступі, цікавий, важливий та потрібний?

Ми - неприбуткова громадська організація. Підтримайте наших авторів та працівників редакції, передплативши друковану чи електронну «Критику», або зробивши посильну пожертву!

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм дієвим внеском!

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі

Схожі рецензії

Василь Кононенко ・ Серпень 2018
Великий масив насамперед польськомовних документів за 1652–1654 роки проливає світло на події в...
Орися Грудка ・ Квітень 2018
У Сатеровому трактуванні сумнів Заходу стосувався самого стрижня сучасної Росії: абсолютного...

Розділи рецензій