Святослав Юсов. Історик Володимир Голобуцький (1903–1993): Життя, наукова і педагогічна діяльність

Березень 2012
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
151 переглядів

Київ: Інститут історії України НАН України, 2011.

У монографії Святослава Юсова зреконструйовано життєвий шлях одного із найвідоміших українських радянських істориків Володимира Голобуцького. Дослідження, яке є книжковою версією авторової кандидатської дисертації, виконано за сучасними стандартами наукових біографій. Юсов старанно та коректно складає життєпис свого героя: від народження у дворянсько-священичій родині на Чернігівщині (в офіційних документах Голобуцький писав, що походить «із селян») через навчання у Кубанському педагогічному інституті та Північно-Кавказькому університеті й аспірантурі Лєнінградського педінституту, захист кандидатської в Краснодарі та докторської дисертацій у Лєнінграді, викладання у Чернівецькому університеті до академічних і викладацьких посад в Інституті історії АН УРСР та Київському інституті народного господарства. Для детального опису життєвих перипетій Голобуцького дослідник використав матеріяли 18 (!) архівних установ України і Росії та чотирьох приватних архівів, а також інтерв’ю з людьми, що знали науковця особисто.

Володимир Голобуцький досліджував хоч і дозволену, та водночас суворо контрольовану ідеологічно тематику: у 1950–1980-х роках він був одним із провідних українських радянських істориків козацтва. Описуючи його науковий доробок, Юсов наголошує особливе значення трьох монографічних праць: «Черноморское казачество» (1956), «Економічна історія Української РСР. Дожовтневий період» (1970), «Запорожское казачество» (1957; істотно виправлене, звільнене від радянських ідеологічних кліше й перекладене українською видання цієї книжки з’явилося 1994 року). Всі ці праці, вважає Юсов, і досі не втратили наукової актуальности: «перша з названих монографій характеризується унікальністю джерельної бази, друга – концептуальними підходами, а третя – синтетичністю наративу» [с. 277]. Автор також погоджується з Віталієм Яремчуком, що Голобуцький, попри неминучі поступки панівній ідеології, прагнув «розширити інтелектуальні обрії історичної науки в УРСР, поборювати примітивізм», а головне, захищав «питомо українські компоненти в офіційному образі історії України», хоча, враховуючи дух часу, вдавався до тактичної мімікрії, камуфляжу, приховування поглядів.

Вважаєте, що матеріял, який ви тепер читаєте у відкритому доступі, цікавий, важливий та потрібний?

Ми - неприбуткова громадська організація. Підтримайте наших авторів та працівників редакції, передплативши друковану чи електронну «Критику», або зробивши посильну пожертву!

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм дієвим внеском!

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі

Схожі рецензії

Редакція Критики ・ Лютий 2018
Книжку з пера чільної дослідниці ранньомодерної історії України присвячено колоритній постаті...
Ярослава Тимощук ・ Червень 2017
Оповідачка дискутує з героями, коли в їхніх версіях подій з’являються розбіжності. У...

Розділи рецензій