Ірина Петренко. Історик Наталія Мірза-Авакянц (1888–1940?): життя і наукова спадщина: монографія

Липень 2015
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
157 переглядів

Полтава: ПУЕТ, 2014.

Дослідження Ірини Петренко висвітлює біографію української науковиці Наталії Мірзи-Авакянц. Унаслідок арешту наприкінці 1930-х років і попри посмертну реабілітацію 1959 року дослідниця та її наукова спадщина нині є мало знаними.

У першому розділі авторка висвітлює історіографію та джерельну базу, розподіляючи літературу на три групи. Це праці вітчизняних та закордонних україністів 1920–1960 років, що містили схвальні відгуки на доробок дослідниці; написані за життя Мірзи-Авакянц критичні відгуки щодо її методологічних підходів; сучасні дослідження, які подають відомості про життєвий шлях і науковий доробок історикині.

Джерельну базу становлять матеріяли з архівів Києва (ЦДІАК, ЦДАВО, ІР НБУВ, ВР ІЛ), Полтави (ДАПО, музею історії ПНПУ ім. В. Г. Короленка), архівосховищ СБУ (ГДА СБУ, Архів УСБУ в Полтавській області), а також мемуари Дмитра Багалія, Наталі Полонської-Василенко, Юрія Юркевича, Григорія Костюка, Григорія Нудьги.

Другий розділ оповідає про родину дослідниці, її дитинство, участь у політичному русі й перші наукові студії. Петренко також наводить факти з історії родини матері дослідниці Олександри Ляшенко та її батька, земського полтавського лікаря Юста Дворянського. Увагу приділено й родинам найближчих родичів — Левицьким і Дорошкевичам, більшість яких було пов’язано з українським політичним рухом.

Третій розділ висвітлює життя і працю Мірзи-Авакянц в Полтаві у 1917–1924 роках. Петренко вважає, що приступна для Мірзи-Авакянц джерельна база зумовила її зацікавленість історією Гетьманщини і жіноцтва в ранньомодерній Україні. Четвертий розділ охоплює харківський (1924–1934) та луганський (1934–1936) періоди, коли Мірза-Авакянц стала дійсним членом Харківської науково-дослідної катедри української культури, вивчала селянські рухи другої половини ХІХ — початку ХХ століття, продовжувала студії ранньомодерної доби. Тоді ж було написано «Історію України у зв’язку з історією Західної Европи».

Петренко приділяє увагу обставинам особистого життя Мірзи-Авакянц, яка від початку 1930-х років зазнавала цькувань і намагалася вписатися в більшовицьку освітню систему, залишаючись фаховою дослідницею. «Критику» колеґ, зокрема Багалія, до якої на початку 1930-х років вдавалася Мірза-Авакянц, Петренко виправдовує.

Останній розділ охоплює 1935–1940 роки, коли Мірза-Авакянц на запрошення наркома освіти УСРР В’ячеслава Затонського повернулася до Києва, щоб продовжити кар’єру в Київському державному університеті. Петренко згадує про те, що історикиня не сприймала згортання українізації, і її 1938 року було заарештовано за сфабрикованим звинуваченням. Проходячи в одній справі з українськими науковцями Пилипом Клименком та В’ячеславом Камінським, Мірза-Авакянц у березні 1939 року, зламана тортурами, визнала себе винною і отримала вирок — 10 років виправно-трудових таборів. Спроби Мірзи-Авакянц протягом 1939–1940 років домогтися перегляду вироку не мали успіху, і її подальша доля невідома.

Вважаєте, що матеріял, який ви тепер читаєте у відкритому доступі, цікавий, важливий та потрібний?

Ми - неприбуткова громадська організація. Підтримайте наших авторів та працівників редакції, передплативши друковану чи електронну «Критику», або зробивши посильну пожертву!

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм дієвим внеском!

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі

Схожі рецензії

Редакція Критики ・ Лютий 2018
Книжку з пера чільної дослідниці ранньомодерної історії України присвячено колоритній постаті...
Ярослава Тимощук ・ Червень 2017
Оповідачка дискутує з героями, коли в їхніх версіях подій з’являються розбіжності. У...

Розділи рецензій