Павло Робер Маґочій. Історія України

Вересень 2007
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
1048 переглядів

Авторизований переклад з англійської Ернеста Гийдела та Софії Грачової
Київ: Критика, 2007.

У передньому слові, зверненому до читачів українського видання цієї праці, її автор – професор катедри україністики Торонтського університету, дослідник української та карпаторусинської історії Павло Роберт Маґочій – стверджує, що в певному розумінні вона є «першою історією України»: адже дотеперішні синтези, що наслідували практику ґрунтовних історичних оглядів позаминулого та минулого століть, «мали помилку в назві», бо були – винятково чи переважно – національними ґранднаративами, історіями українського народу, але не різноаспектними та всеохопними історіями території, що на ній розташовано сучасну державу Україну. Аж ніяк не заперечуючи присутности українського народу як суб’єкта історії, автор указує, що попередні дослідники, навіть коли їм зовсім не йшлося про неґацію «чужих», неукраїнців, здебільшого розглядали інші етноси яко «чинники неґативного впливу» на своїх, себто на етнічних українців. Натомість синтезу професора Маґочія, написану, каже автор, «іноземцем для іноземців» (англомовне видання побачило світ у 1996 році), послідовно сперто на засадах мультикультурности і толератнтности, що й робить її, на думку багатьох рецензентів, класично «виваженою» та «делікатною». Канадський дослідник розглядає й описує минуле росіян, поляків, євреїв, кримських татар, німців, італійців-ґенуйців, угорців, румунів, греків, ромів, русинів, інших етносів, що жили або й дотепер живуть на теренах України, як питому частину загальноукраїнської історії, а не як принагідно згадані події з чужого нам життя супротивників «українського народу» в його віковічній боротьбі за національне виживання чи здобуття національної держави. Цей очевидний і нормальний для «іноземців» інклюзивний підхід в Україні й далі багато хто сприймає як контроверсійний і викличний. Тим часом саме такий спосіб осмислювати українську історію й українське сьогодення, водночас вписуючи їх у широкий европейський контекст, не просто стає нагальним через поступ наукової методології – його робить наріжним каменем прагнення України ввійти до світової спільноти як сучасна цівілізована і правова держава з громадянським суспільством, в якому пошана до ідентичности будь-якого громадянина  поширюватиметься також на існування предків цієї особи як групи, ставши правом усіх громадян, визнаним за невилучний складник багатозначної дійсности України як цілого.

Категорiї: 

Вважаєте, що матеріял, який ви тепер читаєте у відкритому доступі, цікавий, важливий та потрібний?

Ми - неприбуткова громадська організація. Підтримайте наших авторів та працівників редакції, передплативши друковану чи електронну «Критику», або зробивши посильну пожертву!

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм дієвим внеском!

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі

Схожі рецензії

Василь Кононенко ・ Серпень 2018
Великий масив насамперед польськомовних документів за 1652–1654 роки проливає світло на події в...
Орися Грудка ・ Квітень 2018
У Сатеровому трактуванні сумнів Заходу стосувався самого стрижня сучасної Росії: абсолютного...

Розділи рецензій