Упорядники Георгій Касьянов, Олександра Гайдай. Історія, пам’ять, політика. Збірник статей

Червень 2017
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
256 переглядів

Київ: Інститут історії України НАН України, 2016.

Представлені в збірнику дослідження стосуються історичної політики, здійснюваної в країнах пострадянського простору — Україні, Росії, Білорусі, Литві, Вірменії та Молдові. Видання є результатом чотирирічного проєкту науковців Інституту історії України НАН України, Національного університету «Києво-Могилянська академія», Львівського національного університету імені Івана Франка та Харківського національного університету імені Василя Каразіна.

Відкриває книжку розлога стаття мінського історика Алєксєя Браточкіна. Автор комплексно висвітлює політику пам’яті в міському просторі Мінська, історію якого можна розглядати в контексті дослідження східноевропейського Пограниччя, — міста й реґіону зіткнення різних культурних традицій та впливів. Браточкін констатує асинхронність і відсутність механізмів погодження різних версій колективної та індивідуальної пам’ятей, що в просторі міста утворює неупорядковану «множинність пам’ятей».

Київська історикиня, викладачка Києво-Могилянської академії Олена Бетлій дискутує на тему перспектив «міського повороту» в українській історіографії на прикладі здобутків західної історіографії Першої світової війни та міста Києва. Вона доводить, що сьогодні історія як наука розвивається в урбанізованому світі, і це породжує запит на історію міста, міського самоврядування, міста в часи війни. А першим кроком у відповідь на запит, на думку Бетлій, може бути історіографія Першої світової війни в долі Києва.

Тамара Варданян-Айвазян (Єреванський державний університет) аналізує вірменський та азербайджанський наративи з історії вірменсько-татарських зіткнень 1905–1906 років. За спостереженнями авторки, поразка у Карабаській війні спонукала азербайджанців шукати її причини в аґресивній політиці вірмен та посилила акценти на образі народу, який традиційно є жертвою через свою беззахисність.

Олександра Гайдай (Музей історії міста Києва) ділиться напрацюваннями з дослідження пам’ятників комуністичного минулого як однієї з форм інституалізації комуністичного режиму в українському та центральноевропейському контексті. Дослідниця Центру міської історії Центрально-Східної Европи у Львові Оксана Дудко аналізує висвітлення Першої світової війни в українських шкільних підручниках. Вона встановлює, що нині провідними концепціями цієї війни є: тотальна війна, війна імперій, війна і цивільні, війна як транснаціональна катастрофа.

Георгій Касьянов (Інститут історії України НАН України) звертає увагу на дефініції «історична пам’ять» та «історична політика». Аналізуючи становлення термінів, він зазначає, що історична пам’ять як форма колективної/культурної пам’яті є водночас об’єктом і суб’єктом історичної політики. Російський науковець, член ради Вільного історичного товариства Іван Курілла подає своє бачення відповіді істориків на виклики російського суспільства. Російську історію автор називає «клаптиковою ковдрою», історики ж мають завдання зшити її. Інший російський історик, професор Европейського університету в Санкт-Петербурзі та Центральноевропейського університету в Будапешті Алєксєй Міллєр аналізує специфіку політики пам’яті в Росії крізь призму діяльности недержавних аґентів, до яких науковець зараховує насамперед експертне середовище та науковців, які беруть участь у громадських ініціятивах.

Спільне дослідження політики пам’яті й історичної політики в пострадянській Молдові і Трансністрії представляють Андрей Кушко (Державний педагогічний університет у Кишиневі) та Алєксандр Вороновіч (Центральноевропейський університет). Аспірант Інституту історії України НАН України Андрій Любарець описує особливості історичного дискурсу української національно-демократичної опозиції впродовж 1990–1991 років. Завершує збірник стаття литовської дослідниці Раси Чепайтене (Інститут історії Литви), в якій проаналізовано литовську столицю Вільнюс у світлі культури згадування та мітотворчости. Авторка зазначає, що мітологізувати місто намагалися різні політичні режими, які правили ним у XIX–XX століттях, утім, їм так і не вдалося «втиснути» багатокультурне і багатогранне минуле Вільнюса у рамки певного націоналістичного наративу.

Вважаєте, що матеріял, який ви тепер читаєте у відкритому доступі, цікавий, важливий та потрібний?

Ми - неприбуткова громадська організація. Підтримайте наших авторів та працівників редакції, передплативши друковану чи електронну «Критику», або зробивши посильну пожертву!

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм дієвим внеском!

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі

Схожі рецензії

Орися Грудка ・ Квітень 2018
У Сатеровому трактуванні сумнів Заходу стосувався самого стрижня сучасної Росії: абсолютного...
Андрій Блануца ・ Квітень 2017
Книжка Романа Подкура є черговим виданням із серії «Студії з регіональної історії: Степова Україна...

Розділи рецензій