М. І. Кирюшко, О. Є. Бойцова. Іслам в Криму. Релігійно-національна самоідентифікація кримськотатарського народу

Може видатися, що зазначеній на обкладинці назві має відповідати дослідження насамперед соціологічного характеру. Проте хоч у розділі про 1989–2004 роки автори використовують матеріяли опитувань громадської думки, їхня праця становить, з одного боку, історію ісламу в Криму та, з другого – історію кримськотатарського народу. Розпочинаючи виклад від часів поширення в Криму ісламу (ХІІІ століття) та завершуючи характеристикою етнорелігійної ситуації кримських татар у наші дні, автори намагаються охопити якнайширшу тематику: державний адміністративний устрій Кримського ханату, традиційне право, структуру ісламського духівництва, релігійну освіту, літературу, архітектуру та мистецтво кримських татар, становище цього етносу в Російській імперії, в Радянському Союзі, в незалежній Україні. Зі змісту книжки випливає, що автори вважають іслам за головний чинник консолідації кримськотатарського народу, що утворився на різноетнічній основі та доcі зберігає діялектне розмаїття. Загалом переконливий, цей висновок, одначе, не поясненює того, чому від 1880-х років окремі представники кримськотатарської інтеліґенції починають плекати ідентичність, осібну від інших споріднених мусульманських народів (у книжці цей факт лише сконстатовано, та можна припустити, що релігійний чинник не був тут головним). Дещо штучною виглядає теза про вплив ісламу на національну ідентифікацію за посередництвом культури, зокрема архітектури, літератури та фольклору, адже тут ми, здається, маємо справу з одвічною дилемою курки та яйця: важко ствердити з певністю і, мабуть, немає сенсу намагатися з’ясувати, яке явище передує – окремий етнос чи його специфічна культура. Проте несправедливо було би вишукувати в книжці самі вади. Її позитивом є насамперед детальна характеристика особливостей ісламу в Криму на різних етапах його історії, численність залучених джерел найрізноманітнішого характеру (від класичних праць із політичної історії Кримського ханату до етнографічного й археологічного матеріялу) та конфесійна неупередженість. Книжку можна навіть схарактеризувати як апологетичну, оскільки автори, очевидно, поставили за мету поборювати поширені в суспільстві упередження щодо ісламу й історичної ролі кримських татар в Україні, і можна ствердити, що їхня праця є досить ґрунтовною та амбітною, щоби такій меті сприяти.