Юрій Чекан. Інтонаційний образ світу

Червень 2010
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
767 переглядів

Київ: Логос, 2009.

Блискучий український науковець Юрій Чекан поставив собі аж надто амбітну мету: віднайти й обґрунтувати ту єдину метакатегорію, через яку можна було би пояснити будь-яке відоме музичне явище – від конкретного нотного тексту західноевропейського походження до абстрактної звукової ідеї. Й у двосотсторінковому дослідженні цієї мети досяг, підходячи до проблеми з різних боків, апробуючи на музичних, навколомузичних і подекуди навіть позамузичних об’єктах найрізноманітніші аналітичні методи, занурюючи ці об’єкти у множинні контексти.
    
Звісно, Юрій Чекан не перший гуманітар, кого ображає зверхнє, зневажливе ставлення представників точних наук до мистецтвознавчої спільноти. З іншого боку, всі ми, гуманітарі, десь у глибині душі розуміємо й навіть пишаємося тим, що наша наука – не така вже й наука, а великою мірою така сама творчість, що й написання романів, симфоній чи ліплення скульптури. От і Чеканове дослідження, з одного боку, обертається навколо центральної метаідеї, а з другого є прикладом гранично децентралізованої праці, яка поряд з аналізом Третьої камерної симфонії Євгена Станковича та баянної музики Володимира Зубицького містить порівняльний аналіз образів Демона з однойменної опери Антона Рубінштейна й Германа з «Пікової дами» Чайковського, розвідки про музичні мотиви у романах Юрія Андруховича, концепційні засади та історичне значення Міжнародного форуму «Музика молодих» тощо. Поліфонія розділів і параграфів вибудовує гнучку, багаторівневу систему, у межах якої тільки й можливо усвідомити маґістральну тему монографії.
    
Втім, є моменти, на яких автор зупиняється, які розглядає особливо прискіпливо. Це, насамперед, специфіка музикознавчої термінології взагалі й поняття предмету історії музики зокрема (яке й досі навіть найкращі дисертанти нерідко плутають із об’єктом). Юрій Чекан не лише констатує факти, підкріплюючи їх цитатами авторитетних музикознавців, – він пояснює, як із нагромадження синонімів, інтуїтивних означень поступово народжуються мистецькі гіпотези й аксіоми. І доводить, що в певний момент цієї еволюції наукове товариство потребує лише одного: визначитися, що чим називати, аби не примножувати непорозуміння.
    
Юрій Чекан любить повторювати, що будь-яку книжку автор пише все життя. Стосовно «Інтонаційного образу світу» це висловлювання набуває не лише метафоричного сенсу: деякі з викладених тут думок і концепцій (зокрема, теорію субкультурної стратифікації, принципи компаративного аналізу, концепцію образу світу в музичних творах різних епох і жанрів) автор розвивав у численних статтях упродовж тридцяти років. Тоді здавалося, що його легкі перестрибування з однієї теми на іншу зумовлені побоюваннями бути засмоктаним тихим болотом прорадянського ортодоксального музикознавства. Тепер зрозуміло: йдучи небитим шляхом, Юрій Чекан зумів побачити, як звучить світ, і навчити нас чути його.

Вважаєте, що матеріял, який ви тепер читаєте у відкритому доступі, цікавий, важливий та потрібний?

Ми - неприбуткова громадська організація. Підтримайте наших авторів та працівників редакції, передплативши друковану чи електронну «Критику», або зробивши посильну пожертву!

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм дієвим внеском!

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі

Схожі рецензії

Олег Сидор-Гібелинда ・ Червень 2018
Сказати, що авторка «в матеріялі», – не сказати нічого. Вона довгі роки спілкувалася із цими «...
Яна Примаченко ・ Листопад 2017
Книжка є не просто антологією життя і творчости видатного митця. Вона кидає світло на цілу епоху в...

Розділи рецензій