Драґіца Райчич. Integracion

Грудень 2014
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
107 переглядів

Переклад з німецької Марка Бєлорусця та Олександри Григоренко
Київ: Простори/Смальта, 2014.

Драґіца Райчич (н. 1959) — швайцарська авторка, лавреатка міжнародної премії імені Адальберта фон Шамісо 1994 року (її дають німецькомовним авторам, для яких німецька є нерідною), написала шість книжок віршів і прози, а також дві п’єси. «Integracion», зі свідомою помилкою в назві, — перша видана в Україні книжка її вибраного (поезія та короткі прозові фраґменти).

Це видання незвичне з кількох причин. Насамперед це часткова трилінґва: крім українських перекладів Олександри Григоренко та російських Марка Бєлорусця, що не дублюють одні одних, уміщено й частину ориґінальних текстів. По-друге, незвичайною є особа авторки: хорватка за походженням, Драґіца Райчич писала рідною мовою з підліткового віку, але міжнародну славу здобула завдяки німецькомовним текстам, написаним у Швайцарії, куди 1978 року приїхала заробітчанкою. Наприкінці 1980-х вона ще повернулася в рідний Спліт, де три роки видавала літературний журнал, але з початком балканських воєн еміґрувала остаточно. Всі тексти, які вона написала поза Хорватією, — німецькою мовою.

Та найцікавіше, що німецька мова Драґіци Райчич є не тільки вивченою в дорослому віці, а й справді «еміґрантською», себто вона не лише лексично скромна, а й буквально неграмотна, особливо в перших збірках 1980-х, із численними помилками в артиклях, написанні, відмінюванні слів тощо. І водночас ця німецька дуже інтуїтивна (авторка вивчала мову на слух і відразу намагалася нею мислити й писати) і поетична (в Якобсоновому розумінні поетичної функції мови). Додатковий контраст пов’язано з тим, що ці тексти, писані «неграмотною» німецькою, — аж ніяк не «наївна» література про заробітчанський і, ширше, еміґрантський досвід (хоча про нього теж ідеться, особливо в збірках «Полустихи мигрантской работницы», 1986, та «Post bellum», 2000). Утім, Драґіца Райчич начитана авторка, до того ж у кількох мовах, і її чималий читацький досвід, особливо в поезії ХХ століття, відчутно і в на позір найпростіших текстах. Для читача ж «неправильна» мова стає не так перешкодою у розумінні, як додатковим чинником очудненого сприйняття. Нарешті, третя незвичність Драґіци Райчич полягає тому, що і в текстах після 1990-х (коли авторка вже отримала вищу освіту в Швайцарії) вона не переходить на «грамотну» німецьку остаточно: в її текстах і далі то більше, то менше помилок, до того ж несистематичних. Але в дивний спосіб це й досі не здається літературним прийомом; радше складається враження, що авторка або залишила за собою право писати «власною» німецькою, або ж у кожному тексті вчить її наново, щоразу переназиваючи світ довкола.

До лаконічно оформленого українського видання (дизайнер — Олександр Канарський) увійшли тексти з чотирьох збірок (крім згаданих, «Тільки блага піти на небо», 1994, та «Апять аживление им», 1992), розташованих не за хронологічним принципом, а, так би мовити, циклічним: українські переклади Олександри Григоренко зі збірки 1994-го починають і завершують видання, «обрамлюючи» російські переклади Марка Бєлорусця. Наприкінці книжки вміщено й дві ґрунтовні розмови: між обома перекладачами (в кожного з яких була власна перекладацька стратегія і різні інструменти для збереження в перекладі читацького «очуднення») та редакторкою Нелею Ваховською; а також розлоге інтерв’ю Миколи Бердника з Драґіцою Райчич. Обидві розмови не лише розширюють читацькі горизонти розуміння та інтерпретації текстів, а й суттєво змінюють початкові враження, спонукаючи до нових перепрочитань.

Вважаєте, що матеріял, який ви тепер читаєте у відкритому доступі, цікавий, важливий та потрібний?

Ми - неприбуткова громадська організація. Підтримайте наших авторів та працівників редакції, передплативши друковану чи електронну «Критику», або зробивши посильну пожертву!

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм дієвим внеском!

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі

Схожі рецензії

Юлія Ємець-Доброносова ・ Серпень 2018
Антропологічно і психологічно різні дівчата, із підробними документами – польки, що їдуть на...
Юлія Ємець-Доброносова ・ Серпень 2018
На відміну від інших домодерних суспільств, що зберігали пам’ять за моделлю «батьки – історія –...

Розділи рецензій