Упорядниця Анна Лисюк. Інший Київ. Альтернативний путівник Києвом

Жовтень 2013
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
140 переглядів

Київ: Фундація Центр Сучасного Мистецтва, 2012.

Головна мета альтернативного путівника столицею України, за задумом його упорядниці Анни Лисюк, – це щоби після прочитання ви побачили щось інше, окрім традиційних золотих бань чи каштанів на Хрещатику.

Двомовне українсько-англійське видання складається з восьми розділів-маршрутів і порадника. Завдяки двомовності він удоступнює інший Київ іноземцям, яким без ґіда навряд чи відкриються всі принади міста. А добрих ґідів, своєю чергою, він спонукає бути у тонусі: чом би не провести туристів «весільним» Києвом від Анни Хвиль. Тут є «стежини» на будь-який демократичний смак: Анна Кремень пише про місця тусівок, головред журналу «Футбол» Артем Франков проведе футбольним маршрутом, незнаними фактами про столицю вразить краєзнавець Станіслав Цалик, Алевтина Кахідзе розкаже про сучасну міську мітологію, з Іриною Бондаренко вирушайте тільки на велосипеді, з муніципальною міліцією мати справу бажано після порад Олександра Володарського, а до води лізьте, вислухавши Єлизавету Кірізій. І ще купа порад: де цікаво поїсти, одягтися, скупитися, відпочити, що побачити і як це побачене зрозуміти.

Розділ Олександра Радинського присвячено Києву радянському. Безумовно, після стількох років у складі СРСР неможливо знехтувати зміни, що їх «подарував» цей час –вони, так чи так –зусібіч. Але хоч би яким універсальним було це питання «радянського» простору та комунікацій загалом, мусимо говорити про окремі ансамблі. Споглядаючи незугарних бетонних велетнів, розумієш, що в них було закладено метафізичну віру у міць людини, яка підкорила сили природи, і ці сили допомогли їй творити «архітектуру майбутнього». У цій її функціональній наївності та безапеляційності якраз і є увесь шарм. Ми, на жаль, не маємо такого архітектора, як Давід Черни, що посадив би на, скажімо, Інститут інформації велетенських малюків, і тим самим, по-постмодерному іронічно, переставив акценти. Та нас оточує такий махровий кітч, опинившись у круговерті якого, ці споруди стають «беззахисними» його складниками. І тоді монументальні мозаїчні панно Галини Зубченко і Григорія Пришедька на наукових інститутах будуть лише мовчазними патосними «держзамовленнями», а не фактами історії монументального мистецтва країни.

«Інший Київ» спонукає нас бачити місто по-новому, знати про різні його шари, цінувати його публічний потенціял: від Пейзажної алеї до кумедно обжитого балкона, від «ґотичної» коробки Вернадки до хутірця із трьох хат на острові Муромці.

Це видання не претендує на вичерпність, його витворили особисті вподобання, смаки та знання авторів. І тому його можна сміливо назвати авторським проєктом, зачіпкою, що спонукає якогось дня змінити завчений маршрут і додати щось своє.

Категорiї: 

Вважаєте, що матеріял, який ви тепер читаєте у відкритому доступі, цікавий, важливий та потрібний?

Ми - неприбуткова громадська організація. Підтримайте наших авторів та працівників редакції, передплативши друковану чи електронну «Критику», або зробивши посильну пожертву!

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм дієвим внеском!

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі

Схожі рецензії

Дмитро Шевчук ・ Грудень 2017
Книжка представляє результати дослідження феномену гібридної війни Росії проти України, що його...
Олена Дядікова ・ Червень 2017
Процес відновлення довіри, вузьких і широких сфер відповідальности й усвідомлення власної автономії...

Розділи рецензій