Тетяна Водотика, Євген Магда. Ігри відображень: якою бачить Україну світ

Червень 2017
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
395 переглядів

Харків: Віват, 2016.

Книжку історикині Тетяни Водотики та політичного експерта Євгена Магди присвячено міжнародному образові України. Ставлячи завдання «з’ясувати місце України на глобальній шахівниці, прорахувати та передбачити її гамбіти та ендшпілі», автори аналізують широкий спектр джерел і наукової літератури.

У першій частині дослідження «Імідж із українським присмаком» вони розглядають окремі теоретичні питання, як-от: що таке імідж держави, які він має характеристики, які функції виконує та які чинники впливають на його формування, що слід розуміти під брендинґом і які елементи лежать у його основі, від чого залежать престиж держави та її міжнародний статус.

На думку авторів, сучасне уявлення про Україну та українців «значною мірою сформувалося через стереотипи попередніх епох, на які накладаються щоразу нові шари образів та вражень». Тож другу частину «Невипадкова Україна» присвячено висвітленню еволюції міжнародного іміджу України. Поряд з іншим у ній з’ясовано роль іноземних мандрівників (Блез де Віженер, Павло Алепський, Джозеф Маршал), купців (Мотіель), дипломатів (Жильбер де Лянуа, Конрад Гільдебрандт), письменників (Вольтер, Оноре де Бальзак, Проспер Мериме) та істориків (Йоган Християн Енґель, Карл Людовик Лесюр, Франтішек Палацький) у його формуванні. Наголошено кореляцію рівня драматизму української історії та ступеня зацікавлености нею за кордоном. Особливу увагу звернено на спроби формування позитивного міжнародного образу України під час Української революції 1917–1921 років, а також після здобуття незалежности 1991 року, коли головною причиною проблем «стала кричуща нездатність національної еліти й суспільства загалом визначити напрям розвитку та інтеґрації до міжнародної спільноти й усвідомити власну цивілізаційну ідентичність».

У третій частині дослідження «Американська мрія про Україну» проаналізовано ставлення до України двох її північноамериканських партнерів — США та Канади. Простежуючи еволюцію українсько-американських відносин, а також сукупність уявлень про нашу державу, яку вони породжують, Водотика та Магда констатують, що «й донині у США поширеним є погляд на Україну крізь непротерті скельця “холодної війни”». Водночас автори наголошують чітке розуміння американської влади щодо необхідности підтримати Україну в побудові демократії та проведенні реформ. Автори називають Канаду одним із найбільших українських лобістів на міжнародній арені і підкреслюють, що вона першою з країн НАТО надала реальну допомогу Україні в проведенні АТО. Факт входження до складу нового Кабінету міністрів Канади двох етнічних українок — Христі Фрилянд на посаді міністра міжнародної торгівлі та Мері-Ен Мігичук на посаді міністра зайнятости — вони розцінюють як запоруку подальшого плідного розвитку відносин між Києвом і Отавою та продовження підтримки України з боку Канади на міжнародній арені.

Четверта частина «Україна в європейському просторі, або Своя серед своїх» розповідає про мозаїчний, значною мірою стереотипний образ України, що існує у свідомості европейців, та про чинники, які вплинули на його формування. Цікавою є наведена тут інформація про ставлення жителів Европи до гібридної аґресії Росії проти України. За спостереженням авторів, нині европейці не мають певного панівного погляду на Україну. Є три підходи: домовляймося з Росією, віддаймо їй Україну; стримаймо Росію мирними санкціями; надаймо Україні військову допомогу. Щодо третього зазначено, що «це вже новий підхід до України, розуміння того, що Заходу потрібна сильна міцна суверенна держава».

П’ята частина дослідження «Звичайний імперіалізм» висвітлює сприйняття України та українців у Росії. Велику увагу приділено російській інформаційній аґресії. Сказано про роль російських медій у формуванні неґативного образу України на пострадянському просторі та у світі. Проаналізовано російську суспільну думку щодо сучасних подій в Україні. Висловлено та обґрунтовано переконання, згідно з яким «пріоритетом зовнішньої політики Росії за Володимира Путіна щодо України є її повернення в зону виняткового російського впливу та недопущення її членства в НАТО, СОТ тощо».

У шостій частині «У пошуках дружнього тепла» Водотика та Магда розглядають імовірні перспективи для України від налагодження партнерських відносин із країнами Сходу. Особливий наголос зроблено на формуванні позитивного іміджу нашої держави у свідомості місцевих політичних еліт. Вказано також на перепони, які стоять перед Україною на цьому шляху. Зокрема, однією з головних проблем українського брендинґу в реґіоні названо те, що більшість інформації про Україну надходить не з українських першоджерел, а за посередництва російських інформаційних аґенцій. Загалом же автори розцінюють країни Сходу як перспективних партнерів України.

Сьома частина дослідження «Без зайвої скромності» вміщує міркування з приводу механізмів створення привабливого міжнародного образу України. На думку авторів, «імідж держави цінний не сам по собі, а лише як засіб реалізації зовнішньополітичних інтересів». Тому вони радять формувати його всюди, де є ці інтереси, і реалізовувати їх, завжди маючи на увазі імідж. Автори рекомендують перестати жити власною жертовністю і сформулювати нову парадигму свого місця у світі; відмовитися від багаторічних історичних штампів щодо сусідів і будувати з ними ефективні двосторонні відносини; скоординувати дії державних органів влади, недержавних організацій та громадян.

Вважаєте, що матеріял, який ви тепер читаєте у відкритому доступі, цікавий, важливий та потрібний?

Ми - неприбуткова громадська організація. Підтримайте наших авторів та працівників редакції, передплативши друковану чи електронну «Критику», або зробивши посильну пожертву!

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм дієвим внеском!

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі

Схожі рецензії

Василь Кононенко ・ Серпень 2018
Великий масив насамперед польськомовних документів за 1652–1654 роки проливає світло на події в...
Орися Грудка ・ Квітень 2018
У Сатеровому трактуванні сумнів Заходу стосувався самого стрижня сучасної Росії: абсолютного...

Розділи рецензій