Під керівництвом Барбари Кассен. Європейський словник філософій: Лексикон неперекладностей. Том четвертий

Лютий 2017
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
261 переглядів

Переклад з французької
Київ: Дух і Літера, 2016.

Четвертий том «Европейського словника філософій» укотре демонструє, що український варіянт є не лише перекладним, а й самостійним багатотомним виданням із власною специфікою. Книжка містить як традиційні розділи, присвячені буттю та онтології, пізнанню та епістемології, естетиці й поетиці, етиці й праксису, людській природі, так і нові розділи, наприклад, «Збагнути надприродне». На особливу увагу заслуговують вміщені в українському виданні ориґінальні авторські статті і вставки Андрія Васильченка, Зульфії Карімової, Тетяни Голіченко, Олексія Панича. Щоправда, власне українську частину «Европейського словника філософій» позначено увагою переважно до релігійної філософії загалом і російської релігійної філософії зокрема.

Наповнення розділів статтями у четвертому томі демонструє майже гармонію із незначною кількісною перевагою окремих тематичних річищ. Натомість підбір термінів дуже відрізняється, адже в одних розділах маємо терміни, маґістральні для певної дисципліни, в інших — своєрідні терміни-деталі з історії розвитку філософського розмислу. У розділі, присвяченому питанням естетики, знаходимо статті про смак, мистецтво, естетику, структуру, стиль, які, вочевидь, приваблять і ширше коло читачів, а не лише представників фахової спільноти. Натомість у розділах із логіки та семіотики або права і політики представлено як терміни, які давно вже широко вживаються і за межами наукового спілкування, так і доволі специфічні терміни. У розділі «Збагнути надприродне» вміщено статті про релігію (як вшанування, поклоніння), Бога, злого духа і завіт, частину з яких написали саме українські автори. Тут можна виділити статтю Тетяни Голіченко про боголюдськість та авторську вставку Олексія Панича, присвячену бісові і чорту в слов’янській мітології. Іще дві статті — «Истина» Андрія Васильченка і «Страдание» Андрія Васильченка та Зульфії Карімової — зберігають смисловий зв’язок із цим розділом, хоча вміщені в інших.

Якщо зіставити зміст четвертого тому з попередніми томами, то найпослідовнішим у вибудовуванні лінії оповіді видання саме як «Лексикону неперекладностей» виявляються розділи «Пізнання та епістемологія» та «Етика і праксис», в яких знаходимо статті про істину, репрезентацію, факт, дослід / досвід, волю, працю, цінність. Тут особливо помітно прагнення зберігати рівновагу між дисциплінарною чіткістю та відкритістю до поміркованої міждисциплінарности, яка яскравіше проявляється в розділах «Особистість і людська природа» та «Психологія і психоаналіз». Другий із них у композиції четвертого тому виконує роль фінального акорду, завдяки якому видання до останньої сторінки зберігає інтриґу. Важливу роль тут відіграють статті Алена де Лібера про інтенцію, Александра Абансура про несвідоме і потяг, а також вставки, цінні пропонованими перспективами.

Головним завданням авторів у багатьох статтях є своєрідне розчаклування очевидностей і наголос радше не на неперекладності, а на динаміці перекладности / неперекладности, яка спантеличує навіть тих, хто володіє двома і більше мовами. За тим першим переживанням неодмінно з’являється бажання розкручувати нюанси смислів, які й проявляє згадувана динаміка. Уже з першого тому видання було помітно, що майже в усіх статтях є ніби два маґістральні річища повідомлень, адресовані читачеві. Перше — інформація з історії ідей, понять, термінів. Друге — актуалізація неоднозначностей. Саме спільнодія цих двох річищ містить потужний потенціял спонукати до подальших пошуків і відкривати перспективи нових поворотів в осмисленні певної філософської проблематики. Причому співвідношення інформативности та спонукання до подальшого розмислу і своєрідного «намацування» власних поворотів та нових сюжетів для «Лексикону неперекладностей» є дуже різним. У деяких статтях цей потенціял неймовірний, а в інших — мінімальний. Ця тенденція зберігається і в анотованому томі.

Прикметною особливістю змісту тому є те, що в більшості статтей (навіть перекладених) відчутно авторський голос і перспективу осмислення, за незначними винятками. Це можна передусім сказати про тексти Барбари Касен, Етьєна Балібара, Шарля Баладьє, Ремі Браґа, Клода Романо, Катрин Одар. Кількість імен авторів перекладної частини «Европейського словника філософій» укотре вражає, хоча не всі вони однаково відомі українським читачам. Навіть попри те, що представники фахової спільноти філософів значну частину авторів таки знають, а найприскіпливіший читач самостійно відшукає бодай якісь відомості про них, четвертому тому видання дуже бракує відомостей про авторів статтей.

Вважаєте, що матеріял, який ви тепер читаєте у відкритому доступі, цікавий, важливий та потрібний?

Ми - неприбуткова громадська організація. Підтримайте наших авторів та працівників редакції, передплативши друковану чи електронну «Критику», або зробивши посильну пожертву!

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм дієвим внеском!

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі

Схожі рецензії

Олександр Боронь ・ Серпень 2018
Дослідження вповні відкриває багатство книжкової колекції НБУВ, удоступнюючи відповідну інформацію...
Оксана Купер ・ Червень 2018
Це передусім книжка з психології особистости, тому за один із прийомів автор часто використовує...

Розділи рецензій