Вольфґанґ Віперман. Європейський фашизм. Порівняльний аналіз (1922–1982)

Жовтень 2009
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
125 переглядів

Київ: Дух і Літера, 2008.

Попри те, що чимало дослідників визнають поняття «фашизм» одним із головних у політичній історії XX століття, його визначення й досі становить проблему. Вольфґанґ Віперман намагається окреслити зміст цього поняття шляхом порівняльного дослідження 60-літньої історії фашистських рухів в Европі.

Поняття «фашизм», нарікає автор, позбавлене змісту: італійське слово «fascio», що походить від латинського «fascis», означає «союз». В Італії у XIX столітті так називали себе соціялістичні, республіканські та синдикалістські угруповання, а на початку XX століття – ветеранська та революційна спілки, з яких утворилася Національна фашистська партія (PNF). У 1930-х роках марксистські теоретики, пише Віперман, поширили поняття «фашизм» на всі ворожі комунізму партії. На жаль, він не згадує, як пізніше партійні ідеологи у державах «розвинутого соціялізму» називали всі праворадикальні рухи фашистськими, щоб уникнути слова «націонал-соціялізм».

Узагальнюючи результати свого дослідження, Віперман означує поняття фашизму через описання рис, властивих усім фашистським партіям і рухам. Усі вони виникли й піднялися на поверхню політичного життя під час соціяльної, політичної або економічної кризи; були побудовані на засадах жорсткої ієрархії з вождем на чолі; утримували власні збройні загони, вдягнуті в уніформу; практикували певні форми язичницької обрядовости та демонстративне застосування насильства проти своїх опонентів; наголошували на «традиційних» цінностях (народ, кров, доля, партія, держава); сповідували расизм та антисемітизм; відкидали лібералізм, представницьку демократію, громадянські права і свободи.

Натомість відмінності між окремими фашистськими рухами були радше кількісні, ніж якісні. Зокрема, у програмах Націонал-соціялістичної німецької робітничої партії (NSDAP), PNF, Народної французької партії (PPF), угорських «Схрещених стріл», румунської «Залізної ґвардії», іспанської Фаланги та австрійської Німецької націонал-соціялістичної робітничої партії (DNSAP) були присутні сильні антибуржуазні мотиви. NSDAP, «Залізна ґвардія» та хорватські «Усташі» широко вдавалися до антимодерністської риторики. PNF, Фаланга, фінський «Рух Лапуа», норвезька «Національна єдність» і голандський Національний соціялістичний рух були стримані у пропаґанді антисемітизму. «Рух Лапуа» та австрійський «Союз захисту Вітчизни» мали підкреслено аґрарний характер, а серед членів «Схрещених стріл» 41% складали робітники; вони також становили значну частину членів PPF, Фаланги, «Британського союзу фашистів» і DNSAP.

Нарешті, підкреслює Вольфґанґ Віперман, історія фашизму тісно пов’язана з історією антифашизму, і там, де нефашистські сили спромоглися об’єднатися в обороні демократії (як-от у Данії, Швеції, Норвегії), фашистські партії не стали масовими і не здобули влади.

Вважаєте, що матеріял, який ви тепер читаєте у відкритому доступі, цікавий, важливий та потрібний?

Ми - неприбуткова громадська організація. Підтримайте наших авторів та працівників редакції, передплативши друковану чи електронну «Критику», або зробивши посильну пожертву!

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм дієвим внеском!

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі

Схожі рецензії

Василь Кононенко ・ Серпень 2018
Великий масив насамперед польськомовних документів за 1652–1654 роки проливає світло на події в...
Орися Грудка ・ Квітень 2018
У Сатеровому трактуванні сумнів Заходу стосувався самого стрижня сучасної Росії: абсолютного...

Розділи рецензій