Карл Мангайм. Ідеологія та утопія

Червень 2009
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
157 переглядів

Переклад із німецької Володимира Шведа
Київ: Дух і Літера, 2008.

Видається, що ім’я Карла Мангайма потрапило до філософських енциклопедій завдяки чудовому відчуттю історичного моменту. Він зробив те, що напрошувалося ще від кінця XIX століття – тематизував утопію й тоталізував ідеологію. Не побудова чи ретельний розбір конкретних утопій, а аналіз утопічної свідомости взагалі; не викриття чужих ідеологій, а усвідомлення неуникної ідеологічности мислення, в тому числі власного, – утопії та ідеології настільки визначали тогочасний інтелектуальний і політичний ландшафт, що хтось просто мусив виконати цю працю. Обидва поняття завдячують своєю центральною роллю вихідній тезі про зумовленість мислення соціяльним буттям, тільки ідеологія спрямована на збереження актуальної ситуації, а утопія – на її докорінну зміну.

Опозиція ідеології та утопії – не єдина, хоча й заголовна, тема книги. Фактично «Ідеологія та утопія» складається з кількох робіт на різні, при цьому взаємно переплетені, теми (сам автор перепрошує за певну безсистемність і виправдовує її). Інші дві – перспективи політики як науки та програма соціології знання, новаторської на той час наукової дисципліни. Хоча з першого погляду друга з цих тем видається суто соціологічною, вона ґрунтується на важливих філософських засновках і водночас імплікує філософські наслідки. Головна з цих філософських тез, що, певно, утворює спільний знаменник для Маркса, Ніцше та Фройда, – важлива роль генези ідей для їх смислової значливости. У дисциплінах, які стосуються суспільства, неможливо легкома відхреститися від походження тверджень, теорій, поглядів і полемізувати нібито лише довкола «суті». Адекватно розуміти смислову значливість теорії неможливо без розуміння настанов і мотивів її автора та місця його групи в конфігурації соціяльних сил.

Крім отаких відправних епістемологічних положень, «Ідеологія та утопія» містить дослідження з історії ідей, здійснені на конкретному емпіричному матеріялі. Особливо це стосується розділу про утопічну свідомість. Тому в книжці, напевно, щось цікаве для себе знайдуть і філософ, і соціолог, і історик, і політолог, і релігієзнавець. Зрештою, мова твору не надто спеціялізована й не затемнює зміст; до цього треба додати й те, що переклад читається легко і, здається, не містить неприємних двозначностей. Навіть певна кількість граматичних чи стилістичних огріхів мало заважає розумінню.

Розділ: 

Вважаєте, що матеріял, який ви тепер читаєте у відкритому доступі, цікавий, важливий та потрібний?

Ми - неприбуткова громадська організація. Підтримайте наших авторів та працівників редакції, передплативши друковану чи електронну «Критику», або зробивши посильну пожертву!

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм дієвим внеском!

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі

Схожі рецензії

Юлія Ємець-Доброносова ・ Червень 2018
Арістова розглядає чимало тем: форми релігійної девіяції, релігійні почуття, девіянтну мотивацію і...
Юлія Ємець-Доброносова ・ Лютий 2018
Внесок Лєрша передусім є внеском у розвиток міждисциплінарних підходів. «Структура особи» не дає...

Розділи рецензій