Lech Zdybel. Idea spisku і teorie sрiskowe w świetle analiz krytycznych i badań historycznych

Монографія «Ідея і теорії змови у світлі критичного аналізу й історичних досліджень» люблінського професора Лєха Здибеля – свого роду описово-аналітична презентація філософських коренів конспірологічних теорій і найдокладніший огляд її критики. У праці проаналізовано тексти Попера, Ґро, Кона, фон Біберштайна, Жирарде, Тазбіра й означено теорію змови, серед іншого, як «віру у всемогутність деяких організацій, що діють відкрито або таємно, але завжди комусь на шкоду», або «віру в те, що за певними явищами і подіями завжди стоять якісь невідомі й приховані сили». Автор докладно розглядає всі форми існування теорій змови: як міт, як історіографію, як історицизм, як історію ідеї, як гнозу й антигнозу, як психологію натовпу, як теорію жертовного барана та крізь призму теорії атрибуції. Він також дослідив внутрішні закони існування теорії змови, зокрема зформалізував проблему пояснення.

Своєю фундаментальною працею (книжка має 600 сторінок) польський науковець заперечує тезу, нібито теорії змови не потребують багатоаспектних студій та різнорідних інтерпретацій і є прикрими марґінальними ідеями або стереотипами. Книжка представляє погляди, у світлі яких так зване мислення в категоріях теорій змови могло б розглядатися як своєрідне відгалуження модерного раціоналізму (зокрема, оптимістичної епістемології, а також ідеї очевидности правди). Як каже автор, конспірологічне мислення є наслідком модерністичного переконання про пізнавальні можливості людського розуму і виразом народження модерної концепції науки, а також новочасної теорії людини-суб’єкта,  наслідком десакралізації історії та історіографії, особливою синтезою картезіянського й геґелівського раціоналізму, раціоналістично зорієнтованою історіософією, проявом модерної мітологізації суспільних явищ.