Упорядники Марґіт Унзер, Євгенія Волощук, Олександр Чертенко. «Гуллівер у Швейцарії». Макс Фріш — інтелектуал на перехресті традицій і культур

Травень 2015
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
143 переглядів

Київ: Видавничий дім Дмитра Бураго, 2012.

Збірка статтей «“Гуллівер у Швейцарії”. Макс Фріш — інтелектуал на перехресті традицій і культур» є результатом міжнародної конференції (Житомирський державний університет ім. І. Франка, 2012). З одного боку, ця книжка — типовий посмертний дарунок ювілярові (2011 року сповнилося сто років від дня народження швайцарського прозаїка, драматурга та публіциста), в якому під різними ракурсами проаналізовано його літературний спадок. Із другого — це добірка літературознавчих текстів. Залучення до видання західних дослідників дало змогу опублікувати досі маловідомі українським читачам факти, що спонукають до переосмислення форм і наслідків узаємодії трьох культур — радянської, західноевропейської та американської.

У полі зору Гельмута Пайча (Потсдам) опиняється Всесвітній конґрес інтелектуалів за мир, що відбувався в серпні 1948 року у Вроцлаві. До участи в ньому було запрошено Макса Фриша (постфактум Фриш назве цей форум «шахрайством» і матиме на це підстави). Основним джерелом аналізу дослідник обирає Фришів «Щоденник 1946–1949», а головною метою статті «Письменник та пізніший упорядник його творів [Ганс Маєр]: зустріч у Вроцлаві 1948 року» стає спроба зрозуміти, чим насправді для нього був «мир» та які саме шляхи досягнути його в умовах холодної війни він бачив. «Щоденник 1966–1971» Макса Фриша перебуває у центрі уваги статті Олександра Чертенка (Київ) «“Фактично йдеться про самовиправдання”: письменник-діагност та його ангажемент». В означений часовий проміжок потрапляють візити до СРСР і США та пов’язані з цими подорожами невеселі рефлексії.

Розповідь про початки літературної кар’єри письменника («Пошуки сенсу життя. Про ранню творчість Макса Фріша») директорка Архіву Макса Фриша у Цюриху Марґіт Унзер розпочинає з історії його першої п’єси «Сталь», яку шістнадцятирічний юнак надіслав режисерові Максу Райнгарту і спалив її після відмови у постановці. Авторка пише і про журналістську роботу Фриша, зокрема про близько 200 дописів у «Ноє Цюрхер Цайтунґ» 1931–1954 років, а також роман «Юрґ Райнгарт. Доленосна подорож у літі», «Маленький щоденник про подорож до Німеччини» та повість «Відповідь із тиші».

Компаративістський шлях обирає Леонід Закалюжний (Житомир), який у статті «На краю світу чи принаймні на краю цивілізації…» робить спробу прочитати роман Макса Фриша «Homo faber» на тлі повісти Джозефа Конрада «Серце темряви». Тема подорожі перебуває у центрі статті Зої Кучер (Черкаси) «Мотив втечі у швейцарській літературі 1950–1960‑х рр.», у якій авторка вдається до зіставлення романів Макса Фриша «Штіллер» та «Canto» Павля Нізона, представника «нової ґенерації» швайцарських письменників. Ганна Моргачова (Донецьк) через зіставлення п’єс Макса Фриша «Ріп ван Вінкль» і Тома Стопарда «Входить вільна людина» досліджує проблематику вибору між справжнім і фіктивним «я», реальним і вигаданим життям.

Специфіку авторських жанрів у драматургії Макса Фриша («романс», «спроба реквієму», «навчальна п’єса») аналізує Олександр Чирков (Житомир), закидаючи Фришевим перекладачам звинувачення в термінологічній неточності.

Вплив традицій шванку на «Велику лють Філіпа Готца» розглядає житомирський дослідник Микола Ліпісівіцький. Марина Орлова (Черкаси) вписує Фришеву п’єсу «Дон Жуан, або Любов до геометрії» у контекст численних художніх переспівів знаменитої іспанської леґенди. Клавс Шумахер (Дрезден) знаходить чимало дотичного у професійній роботі Фриша як архітектора та письменника, а в статті київської літературознавиці Євгенії Волощук «Наприкінці Постмодерну на нас чекає “Чорний квадрат”?» докладно проаналізовано тексти двох лекцій, що їх Фриш прочитав у Нью-Йорку на початку 1981 року.

Вважаєте, що матеріял, який ви тепер читаєте у відкритому доступі, цікавий, важливий та потрібний?

Ми - неприбуткова громадська організація. Підтримайте наших авторів та працівників редакції, передплативши друковану чи електронну «Критику», або зробивши посильну пожертву!

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм дієвим внеском!

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі

Схожі рецензії

Катерина Девдера ・ Березень 2017
Знаний німецький письменник Алоїз Принц є автором низки життєписів, зокрема Германа Гесе, Франца...
Катерина Девдера ・ Серпень 2016
Нове видання есеїв Віри Агеєвої, однієї з провідних дослідниць української літератури ХХ століття...

Розділи рецензій