Галина Шевцова, Тошіо Сакураї. Грані світу. Україна – Японія: дерев’яна архітектура

Лютий 2007
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
302 переглядів

Київ: Грані-Т, 2006.

«Грані світу» як паралельні світи Україна – Японія через двоокий бінокль проєктують у сьогодення японську й українську дерев’яну архітектуру. Без наслідувань і взаємовпливів, без надмірних наукових вислідів і недомовок та, зрештою, без лукавства, щиро та безпосередньо, мандруючи двома закритими в минулому для «Старої Ойкумени» краями, Галина Шевцова відкриває світ дерев’яної архітектури. Переглядаючи альбом, пригадуєш знамениті проходи японського майстра укіє-е Кацусико Хокусаї, що лягли в основу серії «Тридцять шість виглядів Фуджі». У роботах Хокусаї та світлинах Шевцової немає перемог і поразок, а є багатозначність, синоніми та похвала сонцю. Навіть коротенькі імпресіоністичні нотатки на сторінках зі світлинами нагадують путівник мандрівника, що занотовує відчуття та бажання, звуки, аромати, історичні події та родинні традиції. Все це переплетено з рідною для українців та японців традицією дерев’яної архітектури.

Альбом є тим виданням, що потребує тривалого осмислення. В архітектурних наукових колах віддавна існує ідея та незначні спроби провести порівняльний аналіз (спроби порівняти українську та норвезьку дерев’яні будівлі або українську й індійську архітектуру). Завдання, поставлені перед цією працею, були складними, але результат не викликає сумнівів: українська та японська дерев’яна архітектура мають багато спільного. У подібності ландшафтів Українських Карпат та гір Японії закладено підґрунтя для споріднености архітектурних образів. Те, що народи з різною мовою та культурою подібно освоюють природу, вписуючи в неї присутність людини, є свідченням уні-сонно-гармонійного сприйняття світу, прозрівання його мітологічної основи та первісної сакральности. На мою думку, головна відмінність полягає в тім, що творені архітектурні простори Японії пов’язані з існуванням держави, тоді як українці спромоглися створити свою дерев’яну архітектуру попри бездержавність.

Кожна сторінка альбому відкриває грані, ракурси, сторони та деталі цінних і напрочуд близьких нам пам’яток та буденних речей, над значенням яких починаєш замислюватися при спогляданні. Відчувається, що Галина Шевцова сприймає світ не лише через архітектуру, але й через поезію. Недарма це зауважує її учитель, професор університету Кінкі Тошіо Сакураї. Він допомагав їй вивчати синтоїстські та буддійські храми Японії, з ним вона два роки мандрувала Карпатами, досліджуючи українську дерев’яну архітектуру. Повз їхню увагу не пройшли найменші дрібниці. У невеличкому, обсягом усього 150 сторінок, альбомі є світлини дерев’яних мостів, брам, каплиць, дзвіниць, церков, дверей, вікон, покручених часом шалівок та ґонту, колод і стовпів із розкосами, критих соломою дахів та знайомого серцю українця павутиння. Автор альбому, мов композитор, що розписує партитуру симфонії, розкладає дерев’яні споруди по різних порах року та в різні погодні умови. Останній розділ Галина Шевцова назвала «Гілки одного дерева», ставлячи крапку у своїй порівняльній праці, присвяченій дерев’яній архітектурі України та Японії, і, на жаль, три крапки у теперішньому ставленні до пам’яток дерев’яного будівництва. Із альбомом варто ознайомитися задля вивчення української спадщини як складника світового надбання та задля розширення уявлень про далеку близькість Японії.

Вважаєте, що матеріял, який ви тепер читаєте у відкритому доступі, цікавий, важливий та потрібний?

Ми - неприбуткова громадська організація. Підтримайте наших авторів та працівників редакції, передплативши друковану чи електронну «Критику», або зробивши посильну пожертву!

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм дієвим внеском!

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі

Схожі рецензії

Галя Василенко ・ Лютий 2018
Їх так багато, вони зачаїлися на автобусних зупинках у найвіддаленіших закутках бездоріжжя, на...
Марина Полякова ・ Грудень 2017
Клуб ілюстраторів «Pictoric», Арт-центр Павла Гудімова «Я галерея» та Український кризовий медія-...

Розділи рецензій