Мирон Петровський. Городу и миру: Киевские очерки

Листопад 2008
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
123 переглядів

Киев: Издательский дом А+С; Дух і літера, 2008

Книжка Мирона Петровського (що вперше вийшла в світ іще 1990 року й одразу змусила про себе заговорити) – це спроба синтезу полікультурних пластів і різних часових контекстів нашої столиці: хрещатикування Михайля Семенка, «мати городов руських» Вєлєміра Хлєбнікова, «київська група» Лева Квітка, леґенда Леоніда Кисельова, міський сад Максима Рильського, романсеро Алєксандр Вєртінський, Місто Міхаіла Булгакова – власне, Город: варто зробити такий акцент, бо переважає в книжці все-таки погляд на Київ російський, почасти польський і єврейський. Втім, необізнаність із українською літературною ситуацією авторові закинути не можна, але ракурс, що його він вибрав – погляд через призму антиномії місто-село, міста психологічного, а не фізичного. За таких умов у фокусі уваги з-поміж українських діячів опиняється лише троє достойників – крім уже згаданих Семенка та Рильського, ще Леся Українка.

Тут хіба варто зазначити, що в ситуації 1920-х років існувала ще глобальніша антиномія: міста, що дихає «сьогоднем», і міста старого. Відповідно, неокласик, професор Микола Зеров писав про «Шеделя білоколонне диво», футурист Семенко, відсахуючись від «золотоглавого», епатував: «Взагалі чого я сюди прибув у Київ / Місто досить нудне / Весною смердять акації...». Тому Київ як опертя традиції принаймні для аванґардистів поступився «найурбаністичнішому» на той час місту – Харкову. Але це вже зовсім інша історія...

Якщо порівняти цю книжку з деякими «київськими» творами Булґакова, то це також буде погляд не з «українськокультурного» боку, але – погляд по-дослідницьки зацікавлений, толерантний. У Мирона Петровського всі культури рівноцінні, всі явища переплетені, а стосунки між людьми – нероздільні, як київський білінґвізм.

Особливо приємно вичитувати маловідомі історико-літературні факти – і приятельські стосунки Лесі Українки з Євґенієм Чіріковим, що, на думку автора, спричинилися до перехресного запозичення у творчості, ба більше, дали прототип чіріковській героїні з роману «Отчий дім» – Лариси Петрівни Лугачової. Або прецікаві розповіді про колеґію Павла Ґалаґана та її випускників, святошинський роман Хлєбнікова, Мендельштамові відвідини київського літературного кабаре «Хлам»... У них така увага до деталей, що небайдужий до літературного побуту читач знайде тут багато пізнавальних речей.

Усього тепер книжка містить сімнадцять історій про людей, так чи так дотичних до Києва культурного. На цьому постає багатонаціональна столиця. Місто з особливим статусом – перехрестя імперських і не дуже культур, місто, яке претендує на кілька варіянтів історії, але, насправді, має одну – чинну. Ми знаємо, що Фундуклеївську гімназію закінчила і російська поетеса Анна Ахматова, і український історик Наталія Полонська-Василенко. І, видається, ці факти краще досліджувати, ніж вибудовувати на них протистояння. Нинішня книга Петровського – це вже друге, доповнене видання, а значить – історій вистачить на всіх.

Тож кожен, хто береться писати про літературний Київ, – вибудовує у собі певний канон: відбирає історії саме про цих письменників. Суб’єктивно? Але саме тим і цікаво.

Вважаєте, що матеріял, який ви тепер читаєте у відкритому доступі, цікавий, важливий та потрібний?

Ми - неприбуткова громадська організація. Підтримайте наших авторів та працівників редакції, передплативши друковану чи електронну «Критику», або зробивши посильну пожертву!

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм дієвим внеском!

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі

Схожі рецензії

Олександр Боронь ・ Квітень 2019
Карпінчук переконливо відновлює науковий «ландшафт», у якому працював Новицький. Продуманою і...
Інна Булкіна ・ Лютий 2018
До збірника історика літератури, дослідника Срібного віку, професора Єврейського університету в...

Розділи рецензій