Елена Трубина. Город в теории. Опыты осмысления пространства

Жовтень 2011
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
123 переглядів

Москва: Новое литературное обозрение, 2011.

В останні роки у Східній Европі посилився інтерес до міської проблематики, заохочуваний не так навіть пізнавальними можливостями мало кому відомої в нас західної теорії урбанізму, як просто стрімким розвитком міст і швидкого набуття ними статусу мегаполісів. З огляду на це поява книжки професорки катедри соціяльної філософії Уральського університету Єлєни Трубіної «Місто в теорії: досвіди осмислення простору» – подія очікувана і втішна.

Доволі обширну за обсягом працю Трубіної поділено на десять розділів. Логіка дослідження полягає в тому, що авторка пропонує спочатку розглянути основні теорії міста, а далі перейти до важливих концептуальних складників проблеми, котрі теж часто ілюструє, залучаючи напрацювання західних дослідників. Виділено класичні і некласичні теорії міста. До першої групи належать ідеї Ґеорґа Зимеля, автора трактату «Великі міста і духовне життя» (український переклад надрукував часопис «Ї», ч. 29), чиказька школа (Ентоні Берджес, Люїс Вірт, Роберт Парк, Роберт МакКензі, Гарві Зорбах) та її критика. До другої групи Трубіна зараховує ті студії, що склалися від 1960-х років і до сьогодні, тобто починаючи від постколоніялізму, фемінізму, лос-анджелеської школи (Едвард Соджа, Майк Дейвіс, Майкл Діе, Стивен Фласті) й аж до екологічних підходів. Велике значення має й те, що показано сучасний стан функціонування антропології міста. Наприклад, окрім згадуваного постмодернізму той же Майк Дейвіс відверто незадоволений постмодернізмом Дериди та його аж надто великим впливом на теоретиків: «Ми не потребуємо Дериди, щоб знати, звідки дме вітер або чому розтає лід».

У наступних розділах теорію міста подано не тільки як комплекс течій чи шкіл, а як сукупність певних проблем, питань і метафор. Розділ «Місто і природа» зосереджується на історичній, культурній і антропологічній узаємодії цивілізованого та «дикого» світу. Питання екології, що його належало б розглянути в цьому розділі, дослідниця тільки поверхнево торкається. Натомість осмислює діялектику взаємодії природи та міста, доводячи неможливість буття обох просторів без комплементарности. Однак теза про те, що без міста природа не мала би повноцінного буттєвого виміру, не виглядає переконливо.

Чимало місця відведено розглядові ідей Анрі Лєфевра і Мішеля де Серто, які для авторки вочевидь є маґістральними постатями в урбаністичній теорії. Зрештою, саме вони мають найбільший авторитет, коли йдеться про осмислення простору міста і практик, що побутують у ньому. Однак Трубіна поступово переходить від простору до часу, вказуючи на зміну ритмів і пріоритетів у житті сучасних міст. Мотив швидкости, що домінує у мегаполісах, розглянуто в розділі «Місто і мобільність», де також згадано ідеї Поля Вірильо, схильного неґативно сприймати наслідки прискорености життя.

Далі у книжці йдеться про економічні аспекти міста, зв’язок із глобалізацією (згадано основних теоретиків, як-от: Роланд Робертсон, Ентоні Гіденс, Арджун Ападураї, Зиґмунд Бауман, Ульрих Бек), соціяльні та культурні відмінності у місті, а також висвітлено повсякденність і метафори міста. Крім доскіпливого аналізу теорій та місця їх у системі гуманітарного пізнання, Трубіна вільно оперує прикладами із власного життя у великому місті, всілякими фотографіями, кадрами та сценами з кіна та літератури. Втім, хотілося би більше культурологічної ілюстративности, адже авторка оминає, наприклад, футуризм і аванґард, які виникали як реакція на урбанізм і різнобічно розвивали міську тематику. З іншого боку, авторка не ставить собі завдання повсякчас звертатися до всього пласту культури, а тому ілюструє теорії лише тими фактами, котрі вважає пріоритетними.

Книжка під багатьма оглядами знакова. Трубіна не тільки грамотно класифікує великий комплекс знань про місто, а й робить виклик дисциплінарній ієрархії, що склалася ще за радянських часів. Річ не в тім, що зовсім немає міждисциплінарних студій, а в тому, що їх постульовано, але здебільшого не реалізовано. Тимчасом Єлєна Трубіна, будучи за фахом філософом, сміливо звернулась до міста як традиційного об’єкта рефлексій у соціології та почасти антропології, але вивела цей об’єкт на якісно новий рівень, часто поза соціологічний контекст.

 

Вважаєте, що матеріял, який ви тепер читаєте у відкритому доступі, цікавий, важливий та потрібний?

Ми - неприбуткова громадська організація. Підтримайте наших авторів та працівників редакції, передплативши друковану чи електронну «Критику», або зробивши посильну пожертву!

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм дієвим внеском!

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі

Схожі рецензії

Дмитро Шевчук ・ Грудень 2017
Книжка представляє результати дослідження феномену гібридної війни Росії проти України, що його...
Олена Дядікова ・ Червень 2017
Процес відновлення довіри, вузьких і широких сфер відповідальности й усвідомлення власної автономії...

Розділи рецензій