Іван Світличний. Голос доби

Червень 2010
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
300 переглядів

Книга перша: Листи з «Парнасу» (Київ: Сфера, 2001); Книга друга (Київ: Сфера, 2008)

Двокнижжя листів, хоч і опубліковане з великою перервою, є цілком цілісним зібранням епістолярної спадщини одного з чільних речників українського шістдесятництва – критика, поета, літературознавця, правозахисника Івана Світличного. Листи упорядковано за біографічним принципом (ідеться передусім про чітку маркувальну межу: до і після), кожен прокоментовано, додано також коротку біографію автора.

Обидва томи готувала до друку Леоніда Світлична, до роботи над другим долучилася Надія Світлична. В передмові до нього Михайлина Коцюбинська ставить листи Світличного в контекст його часу й розглядає їх у розрізі ідеї про «зафіксоване і нетлінне». Саме тут найбільше зактуалізовано надзвичайно влучну назву видання. І хоча будь-яка доба – багатоголоса, для усвідомлення такої близької і водночас неймовірно далекої від сьогодення доби Світличного його голос – один із визначальних. Визначальний він насамперед для українського інтелектуального життя 1950–1970-х років, яке неможливо уявити без постаті Івана Світличного. Про це йдеться і в коротенькому слові Семена Глузмана (одного з авторових адресантів і учнів) до другої книги, де Світличного названо Мудрим – на тлі нашого часу – часу «галасливих нікчем» і «мішури». Натомість мудрість «розмовляє неголосно».

Перша книга – «Листи з “Парнасу”» (названа так за відомим віршем Світличного, у якому автор метафорично означує місця свого ув’язнення як «Парнас») – уміщує листи 1966–1978 років. Перший розділ склали листи до дружини, сестри та її родини і до найближчих друзів. Другий містить два тексти: інтерв’ю італійській газеті «Уніта» 1974 року та відкритого листа Миколі Бажану 1975 року. У третьому зібрано відкриті правозахисні листи. Друга книга значно розширює діяпазон матеріялу, подаючи листи періоду відносної свободи, або, як його названо услід за Лесею Українкою, життя «ніби немає облоги»: листи 1953–1971 років, а також із заслання – вони хронологічно продовжують ті, що опубліковані в першій книжці.

Листування Світличного увиразнює не лише постать його самого як правозахисника чи громадського діяча, а найперше – як великого інтелектуала (недарма багато хто із шістдесятників уважав його духовним лідером і вчителем), воно дає також можливість окреслити інтелектуальний дискурс шістдесятництва (в широкому розумінні), його культурні орієнтири і засадничі характеристики. А стильові особливості авторового письма, іронія, яка стає способом рефлексії над реальністю і чи не єдиним захистом од трагічного патосу, «езопова мова» (така симптоматична для радянської доби), критичні міркування автора, його інтелектуальні зацікавлення, його реакція на сучасні події, – все це робить листи не лише «голосом», а й – передовсім – документом доби.

Розділ: 

Вважаєте, що матеріял, який ви тепер читаєте у відкритому доступі, цікавий, важливий та потрібний?

Ми - неприбуткова громадська організація. Підтримайте наших авторів та працівників редакції, передплативши друковану чи електронну «Критику», або зробивши посильну пожертву!

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм дієвим внеском!

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі

Схожі рецензії

Ярослава Тимощук ・ Лютий 2018
Леся Українка мандрує Німеччиною, Італією, Швайцарією. Вона заощаджує на вбраннях, проте дістає...
Євгенія Гринь ・ Серпень 2016
Прозові твори у цьому числі часопису – це три різні погляди на свій народ і свою країну «зі сторони...

Розділи рецензій