Jan Jacek Bruski. Hołodomor 1932–1933

Червень 2010
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
1
640 переглядів

Wielki Głód na Ukrainie w dokumentach polskiej dyplomacji i wywiadu Wybór i opracowanie Jan Jacek Bruski
Warszawa: Polski Instytut Spraw Międzynadowych, 2009.

Навіть тій частині українського суспільства, яка колись категорично заперечувала самий факт того, що в 1932–1933 роках в Україні стався «великий голод», а тепер воліє трактувати його як наслідок природних катаклізмів, досить важко заперечувати причетність тогочасної влади до масштабів цієї трагедії. Політичні та наукові дискусії навколо Голодомору звільнили багатьох свідків від своєрідних табу на його згадування.

Важливу роль в осмисленні голоду 1932–1933 років відіграли збірники архівних матеріялів та опубліковані свідчення. Перші такі опрацювання з’явилися за межами Радянського Союзу та вміщували переважно документи дипломатичних служб, що мали в 1930-х роках представництва на території УСРР, та іноземних розвідок. І навіть нині, коли почалося оприлюднювання документів, збережених у радянських архівах, ці збірники не втратили значення. Вони не лише доповнюють основні документи, а й показують рівень обізнаности західної дипломатії з подіями вУкраїні.

Збірка документів польської дипломатії та розвідки з’явилася завдяки польському дослідникові Янові Бруському, відомому в Україні науковою монографією «Petlurowcy. Centrum Państwowe Ukraińskiej Republiki Ludowej na wychodźstwie (1919–1924)». Збірник вміщує понад 200 документів із польських та російських архівів. Серед них рапорти польського посольства, військового аташе у Москві, звіти консульств II Речі Посполитої в Харкові та Києві, а також донесення польської розвідки. Подеколи вони виходять поза часовий відтинок 1932–1933 років. Хронологічні рамки, пояснює автор, розширено свідомо: це дало змогу показати події у контексті, встановити причиново-наслідкові зв’язки. Не випадково видання розпочинається документом, датованим 1931 роком, що описує згортання українізації в УСРР, а завершується рапортом польської розвідки про страту групи відомих українських діячів у грудні 1934 року.

У розлогому вступі (65 сторінок) упорядник із посиланнями на виявлені документи намагається з’ясувати, яким обсягом інформації про голод володіла польська дипломатія, а відповідно уряд Польської держави, як її використано й чому вона не мала широкого резонансу в польському суспільстві. Оцінюючи ставлення уряду II Речі Посполитої до тогочасних подій в УСРР, автор припускає, що різка його конфронтація з радянською державою якоюсь мірою могла запобігти катастрофі. «Однак такої конфронтації в реаліях 1932–1933 років не хотіла ні Польща, ні жодна інша держава Заходу. Іґнорування нею української трагедії знову підтвердило перевагу урядового чинника над моральним у великій політиці...».

Вважаєте, що матеріял, який ви тепер читаєте у відкритому доступі, цікавий, важливий та потрібний?

Ми - неприбуткова громадська організація. Підтримайте наших авторів та працівників редакції, передплативши друковану чи електронну «Критику», або зробивши посильну пожертву!

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм дієвим внеском!

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі

Схожі рецензії

Василь Кононенко ・ Серпень 2018
Великий масив насамперед польськомовних документів за 1652–1654 роки проливає світло на події в...
Орися Грудка ・ Квітень 2018
У Сатеровому трактуванні сумнів Заходу стосувався самого стрижня сучасної Росії: абсолютного...

Розділи рецензій