Катя Бабкіна. Гірчиця. Наївні поезії

Лютий 2013
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
300 переглядів

Київ: Майстер книг, Meridian Czernowitz, 2011.

Катя Бабкіна – хороша поетка. Її «Гірчиця» повна впізнаваних, лише Бабкіній властивих інтонацій, образів, дрібничок і витребеньок.

Якщо уявити книжку поезій як кімнату, в яку зазираєш крізь прочинені двері, то «Гірчиця» Бабкіної світла, простора, затишна (в затишних кімнатах буває добре – в затишних кімнатах буває гірко), повна улюблених речей, повна речей потрібних і непотрібних. У попільничці димить забута сиґарета. Стелею пробігають тіні від хмар. За вікном – місто, але дивне, несправжнє, схоже на ілюстрацію до фантастичної повісти.

Гриця Ерде, роблячи художнє оформлення книжки, влучно відтворила на обкладинці «Гірчиці» таке місто-не-місто, схоплене з висоти польоту дирижабля, населене василісками та грифонами – і, на перший погляд, цілком позбавлене людей. Придивившися, розрізняєш крихітні людські постаті на геометрично коректно прорізаних вулицях – однак найпершими з антропоморфних фігур впадають ув око двоє чоловічків, що в правому нижньому куті обкладинки провалюються в ніщо, розверсте за межами міста.

Там, де закінчується ландшафт, починається безодня. Бабкіна свідома цього. Не дайте їй спантеличити вас кокетливими реверансами на кшталт підзаголовка книжки: «Наївні поезії». Вміщені до книжки вірші – здебільшого прості, тобто позбавлені особливих формальних і змістових викрутасів, – вони прості до прозорости, але аж ніяк не наївні, і повірте: авторка про це знає.

Цікаво спостерігати, як чистота й уважність поетичного погляду авторки поєднуються з тими захисними механізмами, які вона застосовує, аби не відкритись аж надто. Іронія – один із прийомів, до яких Бабкіна вдається найчастіше, аби замаскувати відвертість і голизну своїх віршів («голизну» в сенсі якнайкращому, адже справжня поезія завжди гола, «сором» їй із різних міркувань і в різні способи прикривають самі автори). Що може надійніше убезпечити автора від звинувачення в наївності, ніж іронічне позначення своїх текстів як «наївних»?

Втім, хоч би скільки бавилась авторка то в легковажного підлітка, то в гонорову напівбогемну даму, їй удається лишатися собою, а це багато важить.

Вважаєте, що матеріял, який ви тепер читаєте у відкритому доступі, цікавий, важливий та потрібний?

Ми - неприбуткова громадська організація. Підтримайте наших авторів та працівників редакції, передплативши друковану чи електронну «Критику», або зробивши посильну пожертву!

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм дієвим внеском!

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі

Схожі рецензії

Юлія Ємець-Доброносова ・ Червень 2018
Поезії Бельченко притаманний особливий різновид гармонії – вона насичена мотивами з історії...
Інна Булкіна ・ Квітень 2017
Сергій Жадан завжди тяжів до віршованого епосу, до створення «хроніки», розлогої історії про великі...

Розділи рецензій