Adriana N. Helbig. Hip Hop Ukraine: Music, Race, and African Migration

Квітень 2018
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
145 переглядів

Bloomington: Indiana University Press, 2014.

Книжка американської дослідниці українського походження Адріяни Гельбіґ – етнографічне дослідження у царині музикознавства про український гіп-гоп, його витоки за совєтських часів, реґіональні та міжкультурні (зокрема, міжрасові) особливості.

Гельбіґ викладає курси «Вступ до музики етносів світу», «Світовий гіп-гоп: музика, культура, технології», «Музика і спорт» та інші в Пітсбурзькому університеті. Над проєктом про гіп-гоп авторка працювала протягом 2004–2010 років, мала низку візитів до України і двомісячну поїздку до Африки. Аби фахово написати книжку, зустрічалася з музикантами і гуртами в різних містах України, провела чимало інтерв’ю та відвідала безліч концертів.

У вступі до книжки зазначено роль гіп-гопу, який «історично асоціюється з афроамериканською культурою» і який «мав значний вплив на <…> рух за громадянські права, соціяльний розвиток, політичну ситуацію, глобальні культурні процеси по всьому світу». Гельбіґ пропонує огляд нещодавніх суспільних тенденцій у США та світі, пов’язаних із гіп-гопом. Наприклад, музична індустрія означила Обаму як «першого гіп-гопового президента», оскільки він публічно підтримував чорну музичну культуру, зокрема репера Джей Зи.

Авторка зізнається, що дослідження привело її до переосмислення української ідентичности, а також змусило задуматися, що означає бути американкою. Окрім того, вивчення світового гіп-гопу спонукало замислитися про поняття раси. Загалом новизна дослідження в тому, що до студій гіп-гопу, які мають радше глобальну перспективу, вона додала реґіональний східноевропейський аспект.

У підрозділі про польові нотатки авторка зауважує, що книжка є «радше дослідженням специфічного зв’язку між гіп-гоповими і африканськими музикантами, які мешкають в Україні». Гельбіґ ділиться успіхами і проблемами етнографічного періоду дослідження – перебування в Україні. Пише про виклики, які постали перед нею у зв’язку із цим дослідженням. Окрім того, коротко пояснює історичну, політичну і мовну ситуацію в Україні.

У першому розділі «Музика і чорна ідентичність у Совєтському Союзі» подано огляд зміни ставлення до африканців і афроамериканців у Російській імперії та СССР. Через життя і творчість таких відомих людей, як афроамериканський актор Айра Олдридж, Марк Твейн, Тарас Шевченко, Алєксандр Пушкін та інші, Гельбіґ демонструє тогочасні уявлення про рабство, чорношкірих людей та Африку. Окремі підрозділи присвячено проблематиці расизму та расових відносин у совєтські часи, приїзду деяких відомих афроамериканців до СССР.

Другий розділ переносить читачів у реалії постсовєтської України. Авторка слушно торкається проблеми расизму в українському суспільстві. У 2004–2010 роках траплялися напади на іноземних студентів, особливо так званих «видимих меншин». Гельбіґ наводить статистику: станом на 2008 рік у 209 вишах України (переважно Києва, Харкова, Одеси) навчалося близько 40000 студентів зі 129 країн. Серед респондентів і респонденток були й студенти африканського походження, які в інтерв’ю згадували про страх і ризики, пов’язані з расистським ставленням до них певних груп (наприклад, скінгедів).

Проблематику расизму Гельбіґ подекуди ілюструє словами пісень, як-от «Убили негра» російської групи «Запрещённые барабанщики». Важливо, що в розділі звернено увагу і на економічні негаразди, з якими стикаються міґранти, частина з яких змушена виживати і працювати, скажімо, на ринках. Окремий підрозділ присвячено ринку Барабашова в Харкові, човниковому бізнесу та залученості іноземців у нього. Расову нерівність проаналізовано через економічні чинники. Гельбіґ наводить вислів «чорна робота» як приклад економічної нерівности в Европі, куди українські жінки та чоловіки їдуть виконувати репродуктивну та фізично важку працю.

У третьому розділі розглянуто комерційний та андеґраундний гіп-гоп в Україні. Харків означено як українську столицю гіп-гопу, а «Танок на Майдані Конго» як фінансово найуспішніший гіп-гоповий гурт протягом понад десяти років – на час проведення дослідження. На думку дослідниці, з одного боку, ця музика в Україні є досить політизованою (гурт «Ґринджоли» і Помаранчева революція), а з другого боку, бурлескною. Не оминає Гельбіґ і питання мови (української чи російської) на гіп-гоповій сцені. Наводить приклади «Вови зі Львова» і «Входу у змінному взутті» з Рівного як гуртів, що співають українською.

Хоч авторка присвячує окремий підрозділ ґендерним аспектам гіп-гопу й брейк-дансу, тема (не)участи жінок у цих субкультурах залишається малорозкрита. Натомість більше уваги приділено питанням влади та маскулінности в гіп-гопі.

У четвертому розділі розглянуто проблематику афроукраїнського гіп-гопу (зокрема, на прикладах гуртів «Альфа Альфа» і «Чорнобривці»). Авторка аналізує музику через дискурси міґрації, інтеґрації, маркетинґу, ідентичности. Підсумовує: коли виступають «Чорнобривці», «Альфа Альфа» і Гайтана, їх заанґажовано у совєтські та постсовєтські уявлення про чорношкірих людей (blackness), особисті досвіди міґрації, уявлення про інших у діяспорі, глобалізовану медійну індустрію тощо.

В останньому розділі йдеться про гіп-гоп в Уґанді. Задля кращого розуміння досвіду африканських музикантів в Україні Гельбіґ відвідала їхні домівки у Східній Африці. Дослідниця зіставляє економічну ситуацію та музичні сцени в Україні й Уґанді.

Ця книжка є непересічним дослідженням і спонукає по-новому подивитися на українську музику. Вона також дає можливість почути голоси африканців в Україні, дізнатися їхні сімейні історії, а також особисту історію дослідниці.

Вважаєте, що матеріял, який ви тепер читаєте у відкритому доступі, цікавий, важливий та потрібний?

Ми - неприбуткова громадська організація. Підтримайте наших авторів та працівників редакції, передплативши друковану чи електронну «Критику», або зробивши посильну пожертву!

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм дієвим внеском!

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі

Схожі рецензії

Анна Кудінова ・ Жовтень 2017
Українська етнологиня Ірина Ігнатенко присвятила цю книжку бабусі — поліській цілительці Ганні...
Оксана Олійник ・ Червень 2016
Упорядниці видання, мистецтвознавиці Ольга Балашова та Лізавета Герман створили путівник художніми...

Розділи рецензій