Ярослав Поліщук. Гібридна топографія. Місця й не-місця в сучасній українській літературі

Грудень 2018
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
203 переглядів

Чернівці: Видавництво 21, 2018.

Нову книжку Ярослава Поліщука присвячено літературному топографуванню пам’яті. Автор підступає до цієї теми у попередніх книжках, особливо в «Реактивності літератури», наголошуючи «невигойні рани пам’яті» і «спокуси історією» (назви підрозділів монографії). Студії донецького тіла, завдяки яким літературознавець виходить на актуальність теми пам’яті в сучасних гуманітарно-культурних процесах в Україні, в «Гібридній топографії» представлено поглиблено і в ширших контекстах. Війна (як і Майдан) стає відправною подією (як у Жака Дериди), яка реструктурує смислове поле так, що звичні ієрархії піддано деконструкції та верифікації: недиференційована концептуально епоха постправди все тотально гібридизує. Тут варто згадати і вплив медій на літературу в часи гібридної інформаційної війни. Автор слушно зауважує, що нині з позицій інформаційної ери ми часто легковажимо роллю літератури, позаяк соціяльні мережі та віртуальна реальність заступають її за популярністю і затребуваністю в плані отримання досвіду. Однак у перехідний для суспільства період література формувала нову якість культури, впливала на суспільні настрої. Через топоси війни і гібридности автор доходить висновку про існування (літературну репрезентацію) місць і не-місць у символічній географії.

Поліщук використовує концепцію гіпермодерну Марка Оже, в такий спосіб кшталтуючи теоретичну пропозицію: символічний капітал (культура) локалізує місця і не-місця в літературних текстах, оприявнюючи симптоми хворого тіла (анексований Крим, рана Донбасу, культурна амнезія тощо).

Між місцем і не-місцем, уважає літературознавець, відбувається війна. Саме вона є тим плазматичним буфером, що парадоксально активізує процеси номадичности й транзитности (порівняймо із «Транзитною культурою» Тамари Гундорової). Цим і визначено структуру книжки, що має три розділи: місця пам’яті, зона війни, не-місця. Прикметно, що місця — як локус, що відбувся, — іманентно несуть присутність пам’яті, тобто є уже-освоєними, тоді як не-місця є «місією нездійсненною», тобто такими, що іще чекають на своє повоєнне освоєння і присвоєння.

Тож можна виділити декілька проблемних запитань, на які провокує книжка. Що дає війна літературі в аспекті пам’яті, як реактуалізація пам’яті проявляється в текстах? Що робити з проблемними місцями пам’яті, неоднозначними топосами? Чи можливо визначити літературу як номадичну? Адже, згадуючи Дельоза і Ґватарі, номадичний простір не є необмеженим, бо завжди перебуває між структурованим і незасвоєним.

Варто сказати про виграшність стилю написання: оповідну манеру зорієнтовано на ширший загал, аніж академічна спільнота. Залучаючи контектуальне поле медій, історії, культури, Поліщук аналізує найсвіжіші зразки літератури в Україні — переважно це прозові твори. Добір текстів є суб’єктивним, чого й не приховує і автор. Новий роман (чи таки парароман?) Юрія Андруховича критиковано разом (але не поряд) із творами Володимира Лиса, а метафори та метонімії Донбасу, експліковані у творах Володимира Рафєєнка та Сергія Жадана, надаються до зіставлення з «австроностальгією» Софії Андрухович та місцями пам’яті Надії Мориквас. Загалом складається приємне враження від якісного поп-наукового наративу, що його професор Поліщук із властивою йому професійною еквілібристичністю та виваженістю і точністю пропонує читачеві. Тут немає бравади термінології, натомість є ориґінальність авторових висновків, сміливість висловлених тез і безапеляційна легкість доказовости. Часто залишаються відкриті запитання, що залучає читача до співпраці і діялогу з текстами.

Вважаєте, що матеріял, який ви тепер читаєте у відкритому доступі, цікавий, важливий та потрібний?

Ми - неприбуткова громадська організація. Підтримайте наших авторів та працівників редакції, передплативши друковану чи електронну «Критику», або зробивши посильну пожертву!

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм дієвим внеском!

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі

Схожі рецензії

Дмитро Шевчук ・ Липень 2017
Новий роман Олександра Ірванця подає альтернативну історію України – можливий шлях розвитку...
Дмитро Шевчук ・ Червень 2017
Давши раду Герцоґині та Пророкам, читачі мають змогу прислухатись до порад Суперпішака — Мілана...

Розділи рецензій