Т. Г. Рендюк. Гетьман Іван Мазепа. Відомий і невідомий…

Квітень 2013
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
119 переглядів

Київ: АДЕФ-Україна, 2010.

Дослідження Теофіла Рендюка задекларовано як історико-документальний нарис і видано як грубезний, поліграфічно гарно оформлений том, що містить авторську студію, опубліковану кількома мовами: українською, англійською, польською, французькою та румунською. Автор, сказано в анотації, мав на меті висвітлити широкий спектр узаємин гетьмана Івана Мазепи з господарями Молдавії та Валахії та простежити, як надалі зберігалася пам’ять про гетьмана у придунайських землях.

Перші два розділи містять інформацію про стосунки гетьмана з господарями Дунайських князівств і про останні його дні на території Молдавії, у Бендерах, після полтавської катастрофи 1709 року. Загалом дослідник наводить тут відомі факти, розлого цитуючи праці знаних дослідників мазепіяни – Миколи Костомарова, Ореста Субтельного, Ілька Бощака, Дмитра Дорошенка, Василя Луціва. Новизну у цю антологію вносять авторові звертання до молдавських літописів, коли доходить до обставин смерти й поховання гетьмана та подробиць перебування еміґрантів-мазепинців у Молдавії. На жаль, ці звертання, як і вся розвідка, позбавлені такого важливого наукового елементу, як система покликань. Істотною вадою є також те, що автор, згадуючи хоч молдавських літописців, хоч вітчизняних чи румунських істориків, не розкриває ініціялів: Н. Костін, Ф. Пінтеску, К. Резакевич тощо.

Найцікавішими у дослідженні є прикінцеві розділи, де йдеться про долю решток гетьмана та історичну пам’ять про нього. В українській історіографії ці сюжети не надто розвинуто, і читачеві цікаво буде дізнатися, що гетьмана з дозволу турецького султана мали поховати в Єрусалимі у церкві Гробу Господнього, але з низки причин він знайшов останній притулок у Молдавії в місті Галаці. У XVIII–XIX століттях, зазначає дослідник, рештки гетьмана перепоховували шість разів; у чомусь вони повторювали долю решток інших видатних діячів української історії: Богдана Хмельницького та Ярослава Мудрого. Досить цікавими є оповідь про церкву Святого Георгія у Галаці, де поховали Мазепу, і міркування про сучасне місце перебування решток гетьмана, переказування леґенд, витворених навколо його домовини упродовж XVIII–XX століть, а також інформація про зацікавленість міжвоєнної української еміґрації станом місця поховання Мазепи.

Вважаєте, що матеріял, який ви тепер читаєте у відкритому доступі, цікавий, важливий та потрібний?

Ми - неприбуткова громадська організація. Підтримайте наших авторів та працівників редакції, передплативши друковану чи електронну «Критику», або зробивши посильну пожертву!

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм дієвим внеском!

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі

Схожі рецензії

Василь Кононенко ・ Серпень 2018
Великий масив насамперед польськомовних документів за 1652–1654 роки проливає світло на події в...
Орися Грудка ・ Квітень 2018
У Сатеровому трактуванні сумнів Заходу стосувався самого стрижня сучасної Росії: абсолютного...

Розділи рецензій