Євгенія Кононенко. Героїні та герої: Статті та есеї

Лютий 2012
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
260 переглядів

Київ: Грані-Т, 2010.

Анотація до книжки есеїв Євгенії Кононенко натякає читачеві, що під приємного дизайну блакитною обкладинкою на нього чекає чи не «жовта» тематика, – бо як іще розуміти пасажі на кшталт «провокативні, часом відверто епатажні есеї» або «непопулярні, а часом і відверто дражливі теми»? Втім, хто не повірить «жовтизні» анотації, того буде винагороджено. Із двох процитованих тут пасажів підтверджується хіба слово «відверто» – воно цілком влучно характеризує інтеліґентний і стриманий, а водночас позбавлений зайвих «бантиків» і «рюшиків» стиль Кононенко.

Серед «непопулярних» тем – забудова історичного центру Києва, ветерани Великої Вітчизняної війни (захисники країни чи злочинного режиму?), проституція як факт сьогодення… Але, мабуть, жодна з них не зачепить так глибоко, як оці два есеї: «Heroine or bad girl?» (відомий читачам «Критики» з публікації на її сторінках: ч. 1–2 за 2009 рік) і «Співоча душа України». Обидва нібито зазіхають на кумирів української культури – Марусю Чурай, Лесю Українку, Ліну Костенко, Оксану Забужко. Авторка викладає свої думки про них без зворушених зітхань і замилування – для найпалкіших їхніх прихильників це вже кріминал.

Докладно розглядати цікаві й дотепні концепції, що їх висуває Євгенія Кононенко, тут немає місця: охочі прочитають самі й самі з’ясують для себе, обурюватися їм чи ні. Варто лишень зауважити, що спроба позиціонувати книжку як «скандальну» й «епатажну» засвідчує сумний стан нашої культурної критики. Вона не те що перебуває в зародковому стані – їй, вочевидь, ще далеко до зачаття. Поза окремими винятками, більшість критичних (або «критичних») матеріялів наших «акул пера» сочиться або єлеєм, або помиями. А для критики виваженої та гострої – і для критика, який, на щастя чи на біду, наділений почуттям гумору – ніші в сучасному літературному процесі не існує. Саме це, як на мене, й уможливлює становище, за якого книжку Кононенко – легку за стилем, подекуди в’їдливу і, безперечно, розумну – цілковито хибно класифікують навіть її видавці.

Вважаєте, що матеріял, який ви тепер читаєте у відкритому доступі, цікавий, важливий та потрібний?

Ми - неприбуткова громадська організація. Підтримайте наших авторів та працівників редакції, передплативши друковану чи електронну «Критику», або зробивши посильну пожертву!

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм дієвим внеском!

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі

Схожі рецензії

Олег Коцарев ・ Березень 2017
Cпогади про 1917–1918 роки останнього гетьмана України Павла Скоропадського перевидано в такий...
Ганна Протасова ・ Серпень 2016
У книжці зібрано літературно-критичні та есеїстичні нариси Миколи Рябчука, більшість із яких...

Розділи рецензій