Анна Процик, Томас Примак, Роман Шпорлюк.... Harvard Ukrainian Studies. Volume XXV Number 1/2 Spring 2001

Серпень 2005
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
107 переглядів

XXV том «Гарвардських українських студій» присвячено передовсім політичному вимірові буття українського феномена від його модерних витоків до того, якими бачать перспективи незалежної України політичні стратеги інших гравців міжнародної арени. Отож усі дописувачі зосередилися на різних аспектах формування сучасної української нації: умовах її можливости, часто неочевидних обставинах міжнародного порядку, які дозволили досягнути нинішньої мирної рівноваги зі зреалізованим проєктом «Великої України» в серці Східної Европи, загальноевропейських коренях і передумовах переростання українського «будительства» в націоналістичний рух, зв’язках і стосунках українського націоналізму з іншими націоналізмами, різних варіянтах «українського проєкту» та причинах вибору «Великого» проєкту, а також на проблемах українського історіописання, пов’язаних із автентичністю джерел, та очевидних проблемах сучасного ідеологічного стану.

Анна Процик достежує стратегії европейських націоналістичних рухів XIX століття, які після низки поразок на його початку століття відчули потребу об’єднання зусиль. Авторка стверджує, відтак, що, зокрема, в діяльності Кирило-Методіївського братства чітко простежуються відгомони ідей Мадзині. Розвідка приваблює ще й тим, що в ній окреслено шляхи й особисті контакти, якими в XIX столітті напевно пролягав шлях забороненої польської літератури до українських читачів.

Томас Примак подає детальний нарис про Дмитра Дорошенка. Текст прикметний найперше розповіддю про еміґрантський період його життя та спробою класифікувати творчу спадщину історика, яку автор поділяє на сім базових категорій: загальні синтетичні праці, історіографія, сучасна історія, біографії основних фігур українського будительства XIX століття, спеціялізовані студії з козацької історії, дослідження образу України в західній літературі й науці, а також мемуари.

Зі змістом статті Романа Шпорлюка «Творення модерної України: західний вимір» читачів «Критики» нема потреби знайомити докладно: часопис друкував її українську версію в ч. 7–8 за 2004 рік.

Джон Данлоп рецензує два російські підручники з геополітики, в яких обговорюється геополітичне майбутнє Російської Федерації. Праця Алєксандра Дуґіна, яку рецензент назвав «фашистською», засвідчує відродження російської евразійської візії й містить програму розчленування та поглинення сусідніх країн і брутального придушення внутрішніх сепаратизмів. Відповіддю на неї нібито мала стати праця Дмітрія Трєніна, промовисто названа «Кінець Евразії», проте Данлоп чомусь не знаходить у ній заперечення Дуґінових візій. Єдине, чим, на думку рецензента, різниться Трєнін, – це згодою на крок назад (інтеґрація в НАТО тощо), щоби потім стрімко рушити вперед: розвалювати й приєднувати сусідів, утворювати з ними тимчасові тактичні альянси, стирати внутрішні відмінності. Це дає підстави поставити під сумнів протилежність позицій Дуґіна й Трєніна, а також існування в Росії альтернатив застарілому великоімперському баченню свого майбутнього. Читачі «Критики», знайомі з поглядами Трєніна за його статтею «Росія після України» (ч. 6 за 2005 рік), можуть самі оцінити, чи слушні Данлопові закиди.

Тарас Гунчак торкається проблеми ставлення Організації українських націоналістів до німців і євреїв під час нацистської окупації. Він критикує статтю Карела Беркгофа та Марка Царинника, які, звинувачуючи ОУН у співучасті в злочинах нацизму, покликаються на твір «Життєпис», що його начебто написав 1941 року Ярослав Стецько. Професор Гунчак закидає їм неперебірливість у ставленні до джерел і заперечує автентичність «Життєпису», який буцімто не відповідає ні стилеві, ні лексиці Стецька, істотно перекручує обставини його біографії та свідчить про погану поінформованість автора щодо подій 1939–1941 років, чільним учасником яких був Стецько. Крім того, стверджує Гунчак, Стецько навіть і не мав можливости писати в той час, що ним датовано цей документ.

Вважаєте, що матеріял, який ви тепер читаєте у відкритому доступі, цікавий, важливий та потрібний?

Ми - неприбуткова громадська організація. Підтримайте наших авторів та працівників редакції, передплативши друковану чи електронну «Критику», або зробивши посильну пожертву!

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм дієвим внеском!

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі

Схожі рецензії

Ростислав Загорулько ・ Лютий 2018
Число містить публікації, присвячені теперішній ситуації у країнах Східної Европи. Відкривають його...
Юлія Бентя ・ Березень 2016
«Відчужені. Росія і Захід у 2015 році» — так називається березневе число часопису «Osteuropa», у...

Розділи рецензій