Ігор Скочиляс. Галицька (Львівська) єпархія ХІІ–XVIII ст. Організаційна структура та правовий статус

Лютий 2011
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
251 переглядів

Львів: Видавництво Українського Католицького Університету, 2010.

Монографія Ігора Скочиляса є ґрунтовним дослідженням історії церковних структур Галицької єпархії у ХІІ–XVIII століттях, здійсненим на основі надзвичайно широкого кола джерел та наукової літератури. Це історія «довгого тривання». Вибір хронологічних рамок зумовлений тими амбітними цілями, які визначає у своїй праці автор. Він, зокрема, підкреслює вирішальний вплив церковних структур на формування «української етноконфесійної спільноти» та «української етнічної території» у домодерний час, а також прагне показати чільну роль адміністративних та правових інституцій єпархії у збереженні тяглости традиції києворуського християнства та української домодерної культури. З погляду методології та епістемології, Скочилясове дослідження оновлює та розширює дослідницький інструментарій традиційної церковної історіографії за рахунок залучення нових підходів та концепцій сучасної соціяльної та культурної історії, як-от «конфесіоналізація», «цивілізування», «соціяльна дисципліна».

У першому з шести розділів книжки подано критичний аналіз історіографії та джерел. У другому автор вивчає утвердження християнства та церковної організації у реґіоні, обговорює можливий вплив методо-кирилівської традиції на генезу місцевої Церкви. У третьому розділі Скочиляс простежує становлення і розвиток Львівської єпархії у XV–XVI століттях і детально аналізує церковно-релігійні відносини в єпархії після проголошення Берестейської унії. У цій частині надзвичайно цінними і новаторськими є спостереження щодо процесу «винайдення» унійної історичної традиції у XVII–XVIII століттях. Автор показує, як унійна еклезіяльна свідомість була глибоко вкорінена та інтенсивно використовувала історичну та богословську спадщину києворуського православ’я. У четвертому та п’ятому розділах розглянуто питання церковного законодавства, інститутів церковної влади, кордонів єпархії та адміністративного поділу. У шостому автор зосереджується на дослідженні ролі владичого двору в культурному та релігійному реформуванні кліру та мирян. Скочиляс детально аналізує реформаторські ініціятиви та діяльність усіх львівських владик XVII–XVIII століть, розглядаючи все це як частину ширшого процесу «конфесіоналізації» та «соціяльного дисциплінування» тогочасного суспільства.

Категорiї: 

Вважаєте, що матеріял, який ви тепер читаєте у відкритому доступі, цікавий, важливий та потрібний?

Ми - неприбуткова громадська організація. Підтримайте наших авторів та працівників редакції, передплативши друковану чи електронну «Критику», або зробивши посильну пожертву!

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм дієвим внеском!

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі

Схожі рецензії

Олег Кисельов ・ Червень 2018
Книжка, назву якої можна перекласти як «Вивчення релігій за закритою і відкритою “залізною завісою...
Яна Примаченко ・ Лютий 2018
Упорядник видання, литовський історик Альґіс Кашєта 1993 року віднайшов щоденник одного з учасників...

Розділи рецензій