Tomasz Grzywaczewski. Granice marzeń

Березень 2019
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
309 переглядів

Wołowiec: Czarne, 2018.

Тринадцять художніх репортажів із псевдо-республік затягують читача в чорні діри альтернативних, але водночас таких справжніх реальностей. Абхазія, Північна Осетія, Нагірний Карабах, Придністров’я, «ЛНР», «ДНР» — де-юре вони не існують, де-факто там триває життя за своїми законами, надиктованими парадоксальною реальністю і невтіленими мріями про незалежність.

Це третя книжка репортажів Томаша Ґживачевського (перші дві присвячено виправам до Сибіру, Тибету й Індії), і вона продовжує традицію польської школи художньої репортажистики. Тематично з «Кордонами мрій» перегукуються книжки про Кавказ Войцеха Ґурецького («Тост за предків» та «Абхазія» у 2018 році вийшли українською) та «Вірменія» Анджея Бжезіцького й Малґожати Носунь. Книжка Ґживачевського є пазлом до репортажів з України, якими рясніє польський книжковий ринок, і тут варто згадати Зємовіта Щерека з його ґонзо-нон-фікшн «Прийде Мордор і нас з’їсть» та пізнішим «Татуажем із тризубом», Катажину Квятковську-Москалевіч із книжкою «Вбити дракона. Українські революції», «Вітання з Новоросії» і «Війна, яка нас змінила» Павла Пєньонжека — декотрі з цих книжок вийшли в українських перекладах.

«Кордони мрій», окрім чіткости викладу (журналістська дисципліна) й актуальности, характеризують іще й аналітика, історичні екскурси, багатюща мова та художність. Власне, вона дає змогу «смакувати» текст на рівні метафорики, стилістики й мови, прочитуючи книжку на одному подиху. Оповідачем є то знеособлений і відсторонений спостерігач (усе за канонами класичного репортажу), то локальні персонажі. Тексти промовляють голосами й історіями свідків, — звідси таке вникливе психологічне відчитування їхнього вигляду, емоційного стану, жестів та міміки й увага до прямої мови. Репортажі пересипано лаконічними, але пронизливими історіями втеч, зрад, утрат, кохань і смертей, викликаних узаємною ненавистю людей, що опинилися по різні боки конфлікту й кордону.

Кожному репортажеві притаманні емоційність, драматичність, іронія та прискіплива увага до способу мислення і самоідентичности мешканців країн-привидів, що, звісно, викликає чимало запитань, які автор навмисно залишає відкритими, відмовляючись від оцінювань чи дидактизму (хто безпосередній винуватець конфлікту, чи доцільні й правомірні підстави відокремлення, наскільки національно-історично обґрунтовано самоідентичність псевдо-республік, що чекає ці землі в найближчому майбутньому тощо).

Тексти прописано дуже кінематографічно, тому вони просто «вганяють» читача в безпосереднє місце подій: бункери й окопи на Донбасі, набережна Тирасполя, бар на Дерибасівській і Куликове поле за одеським Будинком профспілок, пляжі Піцунди й монастир Нового Атону, трибуни стадіону в Сухумі під час Мундіялю-2016 серед невизнаних республік, узгір’я Арарату, музей полеглих солдатів у столиці Нагірного Карабаху, вулиці Цхінвалі, будинок української культури в райцентрі Донецької области чи передмістя обстрілюваної Мар’їнки.

Що об’єднує ці недо-республіки? Відповідь на це запитання частково дає зображення на обкладинці: совєтський мурал Сталіна при в’їзді в одну з невизнаних республік. Зрештою, він би міг стояти на в’їзді до кожної із цих пара-держав, позаяк автор поміж рядків тонко, але прозоро натякає, звідки тягнуться нитки клубків конфліктів між грузинами і абхазцями чи осетинцями; турками, вірменами і курдами; вірменами й азербайджанцями; проукраїнськими і проросійськими громадянами України — від країни-спадкоємиці сталінської системи та її методів. Віддамо авторові належне: він не зводить причин конфліктів тільки до дій Кремля, а розгортає багатоманіття комплексних геополітичних, історичних і міжнаціональних чинників.

Ця жива й динамічна книжка має багато граней. Вона відкриває нові горизонти на географічно близькі, а інформаційно — дуже віддалені псевдо-республіки, говорить про історичні та етнічні причини конфліктів, дає геополітичне узагальнення та окреслює причинно-наслідкові пунктири, показує системність і однотипність сценаріїв розхитування ситуацій, що їх зреалізував Кремль. Це книжка-путівник із поетичними описами ландшафтів, книжка-антологія міні-історій людських драм, спричинених ненавистю. Це книжка-застереження, яка показує, наскільки крихкою є реальність і спокій відносного европейського укладу довкола.

Вважаєте, що матеріял, який ви тепер читаєте у відкритому доступі, цікавий, важливий та потрібний?

Ми - неприбуткова громадська організація. Підтримайте наших авторів та працівників редакції, передплативши друковану чи електронну «Критику», або зробивши посильну пожертву!

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм дієвим внеском!

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі

Схожі рецензії

Вадим Мірошниченко ・ Серпень 2018
Книжка складається умовно з трьох частин: твори Шарля Бодлєра: «Паризький сплін» (малі вірші в...
Дмитро Шевчук ・ Липень 2016
Як жити, мислити, творити в сучасному світі? Французький філософ Мішель Онфре пропонує відповідь у...

Розділи рецензій