Тамара Гундорова. Франко не Каменяр. Франко і Каменяр

Листопад 2013
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
2124 переглядів

352 с.
Київ: Критика, 2006.

Нова книжка члена-кореспондента НАН України Тамари Гундорової, підготована та випущена в світ у рамках науково-видавничої програми Інституту Критики за сприяння Українського наукового інституту Гарвардського університету, є результатом повторного звернення авторки до творчости і постаті Івана Франка.

Перша частина книжки – це суттєво доопрацьований, змінений і розширений варіянт монографії «Франко не Каменяр». Вона вийшла друком 1996 року в Австралії й вітчизняному читачеві дотепер була майже недоступна, але, попри те, вже ввійшла до списку літератури, доконечної для вишколу українського гуманітаря, ставши для одних, як завважив Григорій Грабович, закликом до нового прочитання української класики, а для інших – жестом примирення, мовляв, «і Каменяр теж». Натомість сама дослідниця наголошує, що і тепер, і раніше їй ішлося про «ідолопоклонство, що затьмарює розум, і про каменярську мітологію, яка до краю політизує літературу, спрощуючи її культурні та естетичні цінності». Тому найважливішою властивістю цієї студії є її спрямованість на текст та ідею, що й дає змогу розкрити іманентний характер Франкової творчости, прочитаної в парадигмах ідеалізму, натуралізму, психоаналізу та гуманітаризму.

Цю спробу «розполітизувати» постать Франка, показавши його іншу, суто мистецьку, іпостась, доповнює нещодавно написана розвідка «Франко і Каменяр (гностична драма)», що містить аналіз культурософської концепції письменника, цілої його творчости, витлумаченої як Франків дуалістичний текст про світ і самого себе. Дуалістична природа такого тексту, за словами дослідниці, полягає в тому, що, «з одного боку, він зводиться до школи цивілізаційного виховання, а з другого – набуває форми автобіографічного маскараду».

Тож упроваджуючи засадничу опозицію «каменяра» і «мужика», авторка пропонує нову, неабияк парадоксальну і контроверсійну інтерпретацію життя «невідомого Франка», його поетики й ідеології в аспекті певної феноменології, як гностичну драму, що розгортається через колізію двійництва, ритуал живопоховання і трагедію езотеричного знання.

Вельми важливий здобуток розвідки й у тому, що тут уперше детально досліджено гностичну та масонську символіку у Франковій творчості, топоси роздвоєння та сон душі про смерть власного тіла й архетипні образи «матеріприроди», «цілого чоловіка», «вічної жіночости», а також найпідставовіший Франків архетип, квінтесенцію його думки – «смерть на шляху до нового життя».

Категорiї: 

Вважаєте, що матеріял, який ви тепер читаєте у відкритому доступі, цікавий, важливий та потрібний?

Ми - неприбуткова громадська організація. Підтримайте наших авторів та працівників редакції, передплативши друковану чи електронну «Критику», або зробивши посильну пожертву!

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм дієвим внеском!

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Розділи рецензій