Віктор Мойсієнко. Фонетична система українських поліських говорів у ХVІ–ХVІІ ст.

Червень 2007
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
190 переглядів

Житомир: Видавництво ЖДУ ім. І. Франка, 2006.

Монографію житомирського філолога Віктора Мойсієнка присвячено реконструкції фонетичної системи поліських говорів у ХVІ–ХVІІ століттях. Насправді йдеться про набагато ширший комплекс питань, які висвітлюють історію староукраїнської мови пізнього Середньовіччя та ранньомодерного часу, адже реконструкція фонетичної системи може спиратися лише на дослідження письмових пам’яток: текстів ділового письма та релігійні (полеміко-догматичні) твори. Найбільшу увагу приділено формуванню офіційної (руської) мови Великого князівства Литовського в ХVІ столітті, яка стала спадщиною української та білоруської мов. На авторову думку, спільність писаної мови для білоруських і північноукраїнських земель на фонетичному рівні зумовлював потужний вплив саме поліських говорів.

Розглядаючи фонетичний аспект історії мови, автор зачіпає широке коло культурологічних питань, скажімо, як досліджувати і називати кириличну канцелярську («руську») мову, що суттєво відрізнялася від церковнослов’янської. Розглянуто місце руської (староукраїнської) мови в мовній ієрархії на українських і білоруських землях Речі Посполитої порівняно з грецькою, церковнослов’янською, латинською та польською мовами.

Монографія складається з передмови, двох розділів і висновків. У першому розділі, «Полісся як об’єкт наукових студій», окреслено культурологічні рамки дослідження, феномен Полісся, етнічну свідомість поліщуків, заселення краю та його виокремлення за лінґвістичними ознаками. У другому розділі, «Поліський мовний простір у діяхронії», автор порушує проблему опрацювання текстів ХVІ–ХVІІ століть із погляду взаємовпливів усного та писаного слова. Обґрунтовано принципи відбору пам’яток для дослідження та зроблено спробу побачити живе мовлення поліщуків крізь призму переважно офіційної (канцелярської) мови текстів, як такої, що найбільшою мірою відбивала діялектні риси мовлення. Значну увагу звернено на термінологічне розмежування мов широкого кола кириличних текстів ХVІ–ХVІІ століть як світського, так і релігійного змісту: руська, проста, староукраїнська, старобілоруська мови.

Ґрунтуючися на спільності мовного простору для білоруських і українських теренів у сфері ділового та релігійного письма, автор залучає велику кількість і опублікованих, і архівних джерел. Аналіз текстів розгортається навколо таких фонетичних ознак мови, як вокалізм та консонантизм. Кожне фонетичне явище підкріплено численними цитатами з джерел. За власною методикою картографування мовних явищ автор склав 15 карт, також уміщених у виданні.

Вважаєте, що матеріял, який ви тепер читаєте у відкритому доступі, цікавий, важливий та потрібний?

Ми - неприбуткова громадська організація. Підтримайте наших авторів та працівників редакції, передплативши друковану чи електронну «Критику», або зробивши посильну пожертву!

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм дієвим внеском!

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі

Схожі рецензії

Андрій Блануца ・ Травень 2018
В українському історичному процесі «нове українське відродження», як зазначає авторка, «це доба...
Редакція Критики ・ Лютий 2018
Книжку з пера чільної дослідниці ранньомодерної історії України присвячено колоритній постаті...

Розділи рецензій