Тарас Прохасько. FM «Галичина»

Листопад 2001
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
17 переглядів

Івано-Франківськ: Лілея-НВ, 2001.

Протягом цієї зими Тарас Прохасько вів у івано-франківському радіоефірі програму «Щоденник»: послідовно і щодня (точніше, щобудня) виголошував невеличкі проповіді чи то, каже автор, «антибайки». Кілька тих новел «Критика» видрукувала в цьогорічному червневому числі. Повний, ба більше, «доповнений і справлений» їх набір подибуємо у цій книжечці. Беручі ці послання не як трихвилинні згустки мовлення з добовими паузами, а як цілу величину, що й передбачає формат збірки текстів, мусимо констатувати виняткову для цього автора тривку та послідовну моральну спрямованість: «Але одного разу було так, що ніхто навіть не торкнувся жодного яблука, що були розсипані вздовж колії. Вони так і лежали, потім пропекли всю товщу снігу, а згодом увійшли в землю, можливо, – навіть не розклавшись, цього ніхто не може сказати, бо коли сніг зійшов, не було вже жодного сліду».

Невідомо, як поставилися до Прохасьчиного «Щоденника» слухачі радіостанції «Вежа», але радіоформат вельми цікаво позначився на літературних властивостях самої прози. Цілий мовленнєвий стиль постав на перетині літературної містики та початкового філологізму, коли рефлексію того, хто пише слова, заміщає ґрунтовніша рефлексія того, хто ці слова має промовляти від першої особи. Тож «вокальний жанр» помітно спростив Прохасьчин текст, і в цю книжку, чи не єдину в Прохаська, можна довго вдивлятися, не наражаючи око на фасеточні розколини. Моральний пафос виникає внаслідок загострення звичайної настроєвої прагматики FM і як замінник поверхового, зачиненого оптимізму на зусібіч відкриту можливість щастя. Трихвилинна розповідь про яблука, що висипали з лантуха збитого потягом садівника, закінчується: «Ця історія здається мені страшенно оптимістичною, хоч і нагадує, що не можна знати, хто доїдатиме зібраний тобою урожай».

Вважаєте, що матеріял, який ви тепер читаєте у відкритому доступі, цікавий, важливий та потрібний?

Ми - неприбуткова громадська організація. Підтримайте наших авторів та працівників редакції, передплативши друковану чи електронну «Критику», або зробивши посильну пожертву!

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм дієвим внеском!

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі

Схожі рецензії

Олег Коцарев ・ Квітень 2018
Більшість поезій виглядають такою собі ілюстрацією родинного фотоальбому, тобто описують умовні...
Інна Булкіна ・ Квітень 2017
Сергій Жадан завжди тяжів до віршованого епосу, до створення «хроніки», розлогої історії про великі...

Розділи рецензій