Мічіо Кайку. Фізика майбутнього. Як наука вплине на долю людства і змінить наше повсякденне життя у XXI сторіччі

Жовтень 2013
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
696 переглядів

Переклала з англійської Анжела Кам’янець
Львів: Літопис, 2013.

Останній розділ нової книжки відомого фізика та популяризатора найновішої науки Мічіо Кайку, названий «Один день у 2100 році», схожий радше на фантастичне оповідання з елементами мелодрами та гепі-ендом. У світі магнітних автівок, космічного ліфта, роботів-песиків і комп’ютерних програм, які влаштовують побачення з дібраними на твій смак особами, у світі подоланого старіння та нанолікування раку ще, виявляється, є місце для романтичних побачень, подорожей і навіть народження дітей – попри те, що вік батьків сягнув уже шістдесяти-сімдесяти років. Однак автор «Фізики майбутнього» не називає її фантастикою і вже в передмові чітко відокремлює свою книжку від письменницьких та голівудських візій. Науковець Мічіо Кайку спирається на відкриття колеґ і каже, що майже всі описані в нього технологічні дива вже мають прототипи, він бачив їх, а деякі навіть випробував.

Невдовзі, вважає Мічіо Кайку, з пасивних споглядачів танцю природи ми перетворимося на її хореографів, а потім – на господарів і, насамкінець, охоронців. А ближче до кінця книжки він згадує ще одну мету: започаткувати дискусію про курс цього століття. «Фізика майбутнього» Кайку найбільше схожа на його ж книжку «Візії. Як наука змінить XXI сторіччя» (що усвідомлює і він сам), і не лише через промовистий докладний підзаголовок. Автор раз у раз акцентує зміни, що відбудуться у повсякденному житті під впливом наукомістких технологій, і кілька разів повертається до ідеї цивілізаційних змін, що чекатимуть на людство, якщо воно уникне катастрофи, переходячи до стану, який він називає Цивілізація І.

Більшість матеріялу в книжці, – це опис технологій майбутнього, що виростатимуть із відкриттів фундаментальної науки, почасти здійснених уже нині. Але Кайку намагається виходити і на деякі ширші узагальнення, які за смисловим підґрунтям часто аж ніяк не назвеш новими. Та автор цього й не приховує. Список науковців, яким автор складає подяку, вражає. Цей перелік імен може спонукати читача самостійно дізнатися принаймні про частину їхніх здобутків, адже є тут персони і яскраві, й одіозні, і неоднозначні.

«Фізика майбутнього» сповнена почасти дивного оптимізму. Ним пронизано розділи, присвячені майбутньому штучного інтелекту, медицини, енергетики, космічних подорожей. Трохи менше переконують сподівання та передбачення в розділі про майбутнє багатства.

Кайку керується тезою, що майбутнє є відкритим для всіх. І на цьому міцно тримаються всі його прогнози. Найзагальніший розділ про майбутнє людства має підрозділ «Планетарна цивілізація». Тут автор із популяризатора перетворюється на футуролога, і саме тут із ним найбільше хочеться чи то вести діялог, чи то навіть дискутувати. На думку Кайку, саме те покоління, що живе у XXI столітті, визначить майбутню долю людства. Звернувшись до ідей російського астрофізика Ніколая Кардашова, він робить висновок про належність сучасної людської цивілізації до типу 0,7 (за обсягом освоєння і використання енергії планети). Наступним і вже радикальним кроком для людства буде перехід до цивілізації типу I. Вона вмітиме контролювати всі джерела енергії на планеті, змінювати погоду, підкоряти силу ураґану й будувати міста в океанах. Далі в неозорому майбутті є цивілізації типу II, III тощо.

Але Кайку цікавить саме перехід від 0,7 до I. Він уважає його найважливішим і найнебезпечнішим. Полюючи на мітки неминучости руху в напрямку такого переходу, Кайку наводить і приклади своєрідних гальмівних явищ, і прикмети небезпечних тенденцій. Окрім концепції Кардашова, він пропонує ще одну класифікацію цивілізацій майбутнього – за рівнем ентропії. Кайку усвідомлює всі небезпеки, та його рятує надія на пошук мудрости. Тож його висновок видається закономірним: «Справжня сила науки полягає в тому, що вона дає нам більше можливостей і більше влади – водночас залишаючи вибір».

Приємно, що українські видавці знову повернулися до перекладів книжок Мічіо Кайку після кількарічної перерви (окрім «Візій» у 2004-му, «Літопис» випустив також його «Гіперпростір» у 2005 році). А подібних популяризацій, здійснених природничниками (на противагу всіляким незграбним квазинауковостям на кшталт псевдоезотеричних учень), вдумливому українському читачеві таки бракує. Хоч у світі їх нині чимало, і, крім Мічіо Кайку, можна назвати ще з десяток інших фізиків, які вміють просто оповідати про складні речі. Лишається сподіватися, що лінія українських перекладних видань такого штибу не урветься.

Категорiї: 

Вважаєте, що матеріял, який ви тепер читаєте у відкритому доступі, цікавий, важливий та потрібний?

Ми - неприбуткова громадська організація. Підтримайте наших авторів та працівників редакції, передплативши друковану чи електронну «Критику», або зробивши посильну пожертву!

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм дієвим внеском!

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі

Схожі рецензії

Юлія Ємець-Доброносова ・ Червень 2018
Ключовими мітками цифрової революції, за Айзексоном, є винайдення перших комп’ютерів, розвиток...
Дмитро Шевчук ・ Червень 2018
До розуміння людського розуму Кайку підходить із позиції фізики, а не нейробіології, хоч і...

Розділи рецензій