Михайло Якубович. Філософська думка Кримського ханства

Жовтень 2017
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
335 переглядів

Київ: Комора, 2016.

Книжка Михайла Якубовича представляє дослідження релігійно-філософської спадщини Кримського ханства протягом XV–XVIII століть. Особливістю розвідки є передусім комплексність, оскільки її зорієнтовано на показ розвитку основних інтелектуальних традицій, пов’язаних із філософією права, апологетикою, дискурсивним богослов’ям, містицизмом у глобальному контексті мусульманської філософії посткласичного періоду. Автор зауважує, що слід говорити про певну «самостійність» філософської думки Кримського ханства, яка виявляється в її змістових особливостях. Якубович прагне заповнити «лакуну», яка постала через відсутність дослідження філософської спадщини Кримського ханства як єдиної інтелектуальної традиції (чи принаймні сукупности традицій). Тому автор ставить за мету застосувати цілісний підхід та контекстуалізацію до вивчення спадщини кримських філософів, що прагне точнішої репрезентації ідей та понять, які вживаються у їхніх релігійно-філософських працях.

У першому розділі Якубович аналізує наявні дослідження філософської думки Кримського ханства і джерел, на які він спирався. Автор визначає причини зацікавлення дослідників кримською філософсько-релігійною спадщиною. По-перше, це краєзнавчі мотиви, притаманні українським дослідженням, які переважно обмежуються вивченням біографій мислителів. По-друге, зацікавлення ісламською традицією Золотої Орди, що характерно для дослідників, схильних розглядати евразійський простір як єдиний у культурному плані. По-третє, прагнення вписати філософсько-релігійну спадщину Кримського ханства в контекст розвитку ісламської традиції Османської імперії, що останнім часом демонструють турецькі дослідники. Опубліковані і неопубліковані праці кримських мислителів, що їх зібрав автор, та їх компаративний аналіз дали змогу виокремити матеріял, який стосується релігійно-філософської традиції Криму і належить до «науки про основи права», богословської думки та містицизму (суфізму).

Другий розділ книжки присвячено зародженню філософської думки в золотоординському Криму. Від XIV століття в Криму почали формуватися власні традиції мусульманської вчености. Найбільшу увагу приділяли правознавчим студіям, зокрема їх філософсько-герменевтичному вивченню. Як зауважує Якубович, розвиткові цих традицій сприяли вихідці із Центральної Азії та Персії, які залучали до своїх студій кримських мислителів. Тож XIV століття заклало в Криму ґрунт, що сприяв розвиткові посткласичної мусульманської думки на території Південної України. Окрему увагу в цій частині дослідження присвячено таким мислителям, як Шараф ад-Дин аль-Киримі та Ахмад аль-Киримі. Історико-біографічний підхід до їхньої творчости дав змогу продемонструвати особливості формування «кримської школи», творення зв’язків між поколіннями науковців, інтеґрованість кримських філософсько-релігійних традицій у систему освіти і науки тогочасного ісламського світу.

У наступних розділах Якубович детально аналізує творчість окремих кримських авторів, зокрема філософський суфізм Ібрагіма аль-Киримі. Ця постать демонструє самостійний розвиток суфійської думки в Османській імперії. Крім того, як зауважує автор, Ібрагіма аль-Киримі можна вважати за одного з ідеологів османізму, що його імперська еліта намагалася популяризувати серед арабського, курдського та перського населення. Четвертий розділ присвячено постаті Абу аль-Бака’ аль-Кафауві і творенню парадигми посткласичного синтезу наук. У своїй основній праці «Кітаб аль-Куліят» («Книга загальних понять») цей автор переосмислив традиційні філософські запити і представив цілісне бачення ісламу як системи інтелектуальних, суспільних та політичних цінностей. У п’ятому розділі Якубович звертається до раціоналізму Мухамада аль-Кафауві та Мухамада аль-Акірмані. Ці два мислителі належали до специфічного покоління ісламських інтелектуалів, у творчості яких відбилася кризова ситуація в мусульманському світі XVIII століття, коли Османська імперія переживала своєрідний декаданс. У двох останніх розділах — шостому і сьомому — автор звертається до теорії і практики суфізму та до ісламської апологетики у творчості кримських авторів XVII–XVIII століть.

У додатках до книжки подано деякі джерела в перекладі Якубовича з арабської, а саме: «Дозвіл на викладання (іджаза) Ахмаду аль-Киримі, виданий 1404 року в Криму Ібн аль-Баззазом», фраґменти праць «Настанова для розгублених та ключ для вимогливих» Ахмада Ібн Абдали аль-Киримі, «Дарунки Милостивого у поясненні рівнів буття» Ібрагіма аль-Киримі, «Книга загальних понять» Абу аль-Баки аль-Кафауві, а також тлумачення книжки «Послання про заплутані слова» аль-Біркауві, яке здійснив кримський мислитель Мухамад аль-Кафауві.

Розділ: 

Вважаєте, що матеріял, який ви тепер читаєте у відкритому доступі, цікавий, важливий та потрібний?

Ми - неприбуткова громадська організація. Підтримайте наших авторів та працівників редакції, передплативши друковану чи електронну «Критику», або зробивши посильну пожертву!

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм дієвим внеском!

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі

Схожі рецензії

Юлія Ємець-Доброносова ・ Червень 2018
Арістова розглядає чимало тем: форми релігійної девіяції, релігійні почуття, девіянтну мотивацію і...
Юлія Ємець-Доброносова ・ Лютий 2018
Внесок Лєрша передусім є внеском у розвиток міждисциплінарних підходів. «Структура особи» не дає...

Розділи рецензій