Ларс Фр. Г. Свендсен. Філософія свободи

Листопад 2016
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
748 переглядів

Переклад з норвезької Софії Волковецької
Львів, Київ: Видавництво Анетти Антоненко, Ніка-Центр, 2016.

Норвезький філософ Ларс Фр. Г. Свендсен вибудовує цілісну концепцію свободи, розглядаючи і метафізичні, і політичні її аспекти. «Свобода» — одне із найскладніших і найсуперечливіших філософських понять; існує понад двісті задокументованих її означень. Серед філософів, політичних теоретиків, психологів не стихають дискусії щодо суті свободи та можливостей її реалізації, в результаті чого з’являються нові концепції та теорії. Особливість Свендсенового підходу полягає в тому, що він розглядає різноманітні аспекти свободи, звертаючись до аналізу найбільш значущих теорій та філософських позицій. Він називає себе плюралістом, будучи переконаним, що ми можемо краще зрозуміти певне явище, якщо пояснимо його на багатьох рівнях із застосуванням низки теорій. Логіку викладу книжки побудовано так, що автор розпочинає з розгляду фундаментальних умов людської діяльности, демонструючи, що навіть у межах натуралістичного світогляду можна захищати свободу дій, далі переходить до політичних меж свободи і наостанок обговорює особистий вимір свободи. У першій частині книжки автор звертається до онтології свободи. Тут він зосереджується на питаннях існування свободи, а також можливості розглядати її як неодмінну умову того, що ми розуміємо під поняттям «бути людиною». Зокрема, торкається проблеми зв’язку свободи й відповідальности, свободи волі. Автор детально аналізує основні позиції щодо свободи людини: детермінізм (людина є детермінованою і не вільною); лібертаріянізм (людина є недетермінованою і вільною); компатибілізм (людина є детермінованою і вільною); скептицизм (людина не є ані детермінованою, ані вільною). Своє ставлення до цих позицій Свендсен називає «агностичним», оскільки не бачить підстав віддавати перевагу лише одній із альтернатив. Хоча, визнає він, інтуїція схиляє його до лібертаріянської позиції, однак із урахуванням суттєвих проблем та обмежень, із якими вона стикається. Другу частину присвячено політиці свободи. Тут автор окреслює ліберальну демократію як форму правління, визначає різницю між позитивною та неґативною свободою, аналізуючи відому концепцію свободи Ісайї Берліна та здійснюючи екскурс у проблематику плюралізму цінностей і морального реалізму. Крім того, тема політики свободи виводить Свендсена на проблеми республіканського її розуміння, співвідношення між рівністю і свободою. Автор приділяє увагу й фундаментальним правам, які має бути забезпечено в кожному вільному суспільстві. При цьому детально аналізує суперечності, породжені дотриманням принципів свободи та реалізацією в сучасних суспільствах права не бути об’єктом патерналістського втручання, права на самовираження і права на конфіденційність. Свендсен переконаний, що наріжним каменем ліберального суспільства є розмежування між законом і моральністю. Не можна заборонити бути аморальним, люди повинні мати право на хибні або огидні висловлювання. Однак інші мають право стверджувати, що висловлене є хибним чи огидним. Себто політика свободи у вільних суспільствах має передбачати одночасно два принципи: можна захищати право на висловлення і критикувати те, що було висловлено. Останню частину книжки присвячено етиці свободи. Тут автор розмірковує про те, як ми повинні жити і який зв’язок існує між свободою, мораллю та сенсом життя. Іншими словами, він прагне обговорити, як ми можемо надати фактичної субстанції свободі в нашому житті. Результатом цих роздумів є, зокрема, ствердження того, що ніхто інший, окрім самої людини, не здатен визначити значення її життя. Сенс життя складається з мережі складників значень. Кожна людина повинна намагатися знайти сукупність значень, що будуть дійсними для неї. Свендсен завершує дослідження ствердженням, що здійснення свободи на практиці означає просто життя у світі з усіма обмеженнями, які він установлює. Вільне «Я» завжди перебуває в детермінованих умовах, але водночас «Я» має здатність до розмірковування про зміни свого становища. Відповідно до таких міркувань, свободу визначено як навичку, що виробляється наполегливою працею над собою протягом усього життя.

Вважаєте, що матеріял, який ви тепер читаєте у відкритому доступі, цікавий, важливий та потрібний?

Ми - неприбуткова громадська організація. Підтримайте наших авторів та працівників редакції, передплативши друковану чи електронну «Критику», або зробивши посильну пожертву!

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм дієвим внеском!

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі

Схожі рецензії

Дмитро Шевчук ・ Червень 2018
Головними в книжці є три взаємопов’язані твердження: по-перше, ми живемо в епоху революційних змін...
Дмитро Шевчук ・ Квітень 2018
Сучасна плинна форма зла, як попереджають Бауман та Донскіс, є ще небезпечнішою та підступнішою за...

Розділи рецензій