Ігар Бабкоў. Філасофія Яна Снядэцкага

Лютий 2005
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
159 переглядів

Мінск – Вільня: Фрагмэнты / І. Логвінау, 2002.

Автор праці, філосософ і поет зумисно провокує читача аж надто «несуґестивною» назвою та цілком по-постмодерному веде його не зовсім туди, куди вона вказує. Читач, узявши до рук цю книжку, очевидно, цілком закономірно припускатиме, що Ян Снядецький – це якийсь білоруський філософ, про котрого й нагодився розповісти пан Бабков. Проте після знайомства з книжкою з’ясовується, що читацькі сподівання не виправдалися принаймні двічі: по-перше, Снядецький не білоруський, а польський діяч, крім того, ректор університету у Вільні; по-друге, йому присвячено тільки половину праці. В другій її частині автор вирішив розглянути інтелектуальний контекст доби – пізнє Просвітництво, яке знаменувало вже ревізію ідей Просвітництва класичного та котре на теренах Речі Посполитої відкривав саме Ян Снядецький.

Епоху Просвітництва автор розглядає як нову парадигму раціональности, трактуючи її насамперед в епістемологічному вимірі. У книжці проаналізовано сутнісні риси цього періоду, найважливішими з яких, на думку Ігара Бабкова, є емансипація філософії та бурхливий розвиток експериментального природознавства. Проте основну увагу автор спрямовує не на Просвітництво загалом, а на ту межу, яка відокремлює його класичний варіянт від пізнього, де універсальність розуму та пізнавальний оптимізм уже було поставлено під питання. У книжці проаналізовано кілька напрямків розвитку цієї колізії; найдокладніше йдеться про так звану позитивістську перспективу, яку, власне, представив Снядецький.

Ян Снядецький – філософ, природознавець, математик – у працях «Про філософію» та «Філософія людського розуму», критикуючи метафізику, стверджував, що філософія має здійснювати передусім рефлексію над науками, які є найістотнішим заняттям розуму. Бабков демонструє, як цей постулат, вкупі з реалістично-емпіристською настановою Снядецького, спричинився до становлення нової програми наук, завданням яких є вивчати феномени реальности. Автор роботи переконаний, що це була найпослідовніша спроба відкрити позитивістську перспективу в філософії.

Книжка цікава передусім історикам філософії, але може стати в нагоді й усім гуманітарям.

Розділ: 

Вважаєте, що матеріял, який ви тепер читаєте у відкритому доступі, цікавий, важливий та потрібний?

Ми - неприбуткова громадська організація. Підтримайте наших авторів та працівників редакції, передплативши друковану чи електронну «Критику», або зробивши посильну пожертву!

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм дієвим внеском!

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі

Схожі рецензії

Юлія Ємець-Доброносова ・ Червень 2018
Арістова розглядає чимало тем: форми релігійної девіяції, релігійні почуття, девіянтну мотивацію і...
Юлія Ємець-Доброносова ・ Лютий 2018
Внесок Лєрша передусім є внеском у розвиток міждисциплінарних підходів. «Структура особи» не дає...

Розділи рецензій