Вахтанґ Кебуладзе. Феноменологія досвіду

Серпень 2012
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
420 переглядів

Київ: Дух і Літера, 2011.

Монографію київського філософа, доцента філософського факультету Київського національного університету імені Тараса Шевченка Вахтанґа Кебуладзе присвячено феноменології як ученню про досвід. Феноменологію, уточнює автор, слід презентувати не стільки як учення, скільки як «прояснювальне досвідчування досвіду». Перше питання, яке ставить автор, – це питання про можливість побудови альтернативної філософської концепції досвіду, яка зберігала би зосередженість емпіризму на дослідженні досвіду і була би, водночас, позбавлена його вад і спрощень. Як твердить Кебуладзе, його дослідження – це спроба відродити емпіризм, що його проголосив Франц Брентано у відомій праці «Психологія з емпіричного погляду».

Друге питання стосується релятивізму. Чи можна, усвідомлюючи обмеженість власної інтелектуальної позиції, претендувати на пізнання істини? Чи феноменологія, яка розуміється як трансцендентальний емпіризм, означає чергову форму релятивізму? Наскільки релятивізм є небезпечним для теорії пізнання? Розв’язання цих двох питань є своєрідним підґрунтям для того, щоби розв’язати головну проблему цього дослідження: з’ясувати можливість побудови феноменологічними засобами нерелятивістської і, разом з тим, нефундаменталістської концепції досвіду.

Вирішуючи поставлені завдання, Вахтанґ Кебуладзе використовує метод, який називає аісторичним реконструюванням. Він передбачає застосування двох методологічних процедур: реконструкції (надання нового сенсу певній ідеї чи концепції завдяки перенесенню їх до нового контексту) та реактуалізації (надання актуальности реінтерпретованій ідеї чи концепції). Аісторичне реконструювання подано як метод феноменологічного дослідження, що передбачає також особливий стиль письма – «місце послідовного історико-філософського викладу історично пов’язаних між собою філософських учень посідає строката амальгама розмаїтих ідей, вихоплених із різних концепцій», як характеризує його автор.

При цьому монографія Кебуладзе має чітку структуру, що демонструє послідовний розгляд проблеми досвіду під кутом зору феноменології: у першій частині окреслено теоретико-методологічні засади феноменології досвіду; у другій визначено місце феноменології між емпіризмом та трансценденталізмом; у третьому проаналізовано вчення про інтенційність, що є основною темою статичної феноменології; четвертий розділ присвячено проблемам генетичної феноменології досвіду.

Феноменологія, відзначає автор, це не шкільна дисципліна, яку викладено в текстах визнаних авторитетів, а радше інтелектуальна практика. А тому й читання книжки Вахтанґа Кебуладзе – це зустріч із досвідом автора в його дослідженнях феноменології, а також збагачення нашого досвіду зустрічі із феноменологічним рухом, який у цьому випадку постає перед нами у версії запитування про самий досвід.

Розділ: 

Вважаєте, що матеріял, який ви тепер читаєте у відкритому доступі, цікавий, важливий та потрібний?

Ми - неприбуткова громадська організація. Підтримайте наших авторів та працівників редакції, передплативши друковану чи електронну «Критику», або зробивши посильну пожертву!

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм дієвим внеском!

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі

Схожі рецензії

Юлія Ємець-Доброносова ・ Червень 2018
Арістова розглядає чимало тем: форми релігійної девіяції, релігійні почуття, девіянтну мотивацію і...
Юлія Ємець-Доброносова ・ Лютий 2018
Внесок Лєрша передусім є внеском у розвиток міждисциплінарних підходів. «Структура особи» не дає...

Розділи рецензій