Светислав Басара. Фама про велосипедистів

Жовтень 2018
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
243 переглядів

Переклав із сербської Андрій Любка
Чернівці: Видавництво 21, 2017.

Видання знайомить українського читача зі знаковою для балканського постмодернізму постаттю – Светіславом Басарою, який є не менш класичним для сербської літератури, як і більш знаний у нашій країні Мілорад Павіч, чий роман «Хозарський словник» випередив «Фаму про велосипедистів» лише на три роки.

Роман (чи радше антироман) написано як компіляцію фраґментів, і він не має єдиного сюжету. Структуротворчим елементом є оповідь про секту чи таємне товариство Євангелічних Велосипедистів Трояндового Хреста, а книжка – це мемуарні, епістолярні, історичні, поетичні та документальні містифікації, пов’язані з його позачасовою та позапросторовою історією. Тут знайдемо й нібито листування Зиґмунда Фройда, і рапорти, ймовірно, юґославської таємної поліції, і перелік членів товариства, де віднаходимо колоритний підбір імен. Чого лише варте сусідство Богдана-Ігоря Антонича й Мірчі Еліаде чи Тараса Шевченка й Слободана Мілошевіча з Іво Бобулом й королем Александром І Караджорджевічем – часом запідозрюєш перекладацьку співтворчість. Містифікації торкаються ідеології секти, інтелектуальних та виразно іронічних спекуляцій щодо її світоглядної платформи та життєвого шляху ключових постатей. Хоча зазначені фраґменти зазвичай вельми спекулятивні, часом зі сторінок роману рельєфно проступає епоха, в яку його було створено. 1980-ті роки справді стали дуже плідними для нових віянь у сербській літературі, пов’язаних із експериментальною та ігровою прозою. Не можна не погодитися із заувагою перекладача, який вбачав у книжці ремінісценції з тогочасних суспільно-політичних реалій, адже передапокаліптична атмосфера Юґославії, що доживала останні роки, мала сприяти появі такої літератури.

Фама – це леґенда, поголос, лексема, що відсилає до давньогрецького божества оповіді. Прикметно, що, за інтерпретацією Софокла, Фама пов’язана з Ельпідою – Надією. У цій античній ремінісценції проявляється почасти трагічне звучання, попри підкреслено іронічний тон книжки. Секта, віддана візантійській ісихії та сну, є наче останньою надією на порятунок людства в шалі епохи. Та коли читач знайомиться з тим, у що саме вірять її прихильники, то натрапляє на доволі тривожні нотки, в яких розпізнається вже наш час. Хитання від комунізму до роялізму, синтез сталінізму та християнського фундаменталізму. Слизькі орієнтири, вкорінені у писану історію. А все, що писане, може бути сфальшовано.

«Наші розмови є вже не розмовами, а блудом», – пише один із членів секти Йозеф Ковальський, і часом здається, що ці слова адресовано нам. Справді великий роман виникає в теперішньому, але нерідко описує майбутнє. І від поверхових, на перший погляд, дотепів Басари часом стає лячно.

Вважаєте, що матеріял, який ви тепер читаєте у відкритому доступі, цікавий, важливий та потрібний?

Ми - неприбуткова громадська організація. Підтримайте наших авторів та працівників редакції, передплативши друковану чи електронну «Критику», або зробивши посильну пожертву!

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм дієвим внеском!

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі

Схожі рецензії

Юлія Ємець-Доброносова ・ Серпень 2018
На відміну від інших домодерних суспільств, що зберігали пам’ять за моделлю «батьки – історія –...
Юлія Ємець-Доброносова ・ Червень 2018
Тріюмф дикости, знищення курорту у вогні, вбивства, насилля – це десяток фінальних сторінок «Весни...

Розділи рецензій