Анатолий Ахутин. Европа — форум мира

Травень 2015
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
238 переглядів

Київ: Дух і Літера, 2015.

Анатолій Ахутін розпочинає книжку запитаннями: що таке Европа, чому її історію розпочинають від стародавньої Греції, як Греція, Римська імперія, імперія Карла Великого, Кордовський халіфат, Римська імперія германської нації, множина національних держав складають історичне буття суб’єкта, якого назвали Европою? Чи взагалі існує щось таке, чи маємо справу з порожнім іменем?

Найперша відповідь: буття Европи слід шукати, звертаючись до її самоінтерпретацій, саморозуміння, самосвідомости і самосумніву. Европа є собою, оскільки мислить сама себе такою. Автор визначає сутність европейської культури як внутрішню повідомленість Европи самій собі, з чого робить висновок, що европейська людина, яку культивує ця культура, — це людина спілкування різних культурних світів. «Европейців», на думку Ахутіна, об’єднує не родова схожість, а природна спільність походження: европейська людина культивується особливим способом за допомогою філософії, а не традиційної софії. Тому европейська людина здобуває свій світ, завжди винаходячи його.

Спілкування культур, онтологічно значущих смислів буття, світу і людини проявляється через переходи, проміжки, зустрічі, засвоєння, розмежування та оспорювання. Поза цим, переконує Ахутін, жодного спільного буття, загального природного чи божественного світла розуму не існує. Розуміння сутности европейської культури не може обійти увагою філософію. Уже на перших сторінках книжки автор звертається до виокремлення філософської пайдеї як особливого способу культивування душі, що постав ув европейській культурі. У подальшому він аналізує і утвердження ідеї єдности европейського людства в новочасній та сучасній філософії.

Европа — форум світу, оскільки вона існує як самоусвідомлення єдиного духу, що втілюється в понятті «людство». Стверджуючи це, Ахутін ставить питання: чи такий загальнолюдський «дух» справді існує, чи не є він лише ілюзією «проґресу», супроводжуваного «музейно-туристичним естетизмом»? Автор приходить до ідеї, що буття Европи перебуває радше в ситуації «між», на кордонах, межах, у переміщеннях та колонізаціях; це буття постійно є в «кризах», оскільки завжди породжує критику, необхідність самовизначення. На початку ХХ століття Гусерль писав про «кризу европейського людства», але сьогодні ця «криза» є станом усього світу. Европейську культуру творить «глобалізація» ойкумени, і вона живе не в «народах», «часах» чи «культурах», але в колоніях, мореплавствах, подорожах або, іншими словами, у «проміжках, переходах, кордонах, на перехрестях». Починаючи від античности, історію Европи можна розглядати як низку послідовних «глобалізацій» ойкумени (імперія Александра Македонського, Римська імперія, завоювання Нового світу тощо). І навіть сучасну глобалізацію, яка зміщує Европу на периферію, на думку Ахутіна, можна помислити як черговий етап процесу втягування в «серед-земне» і «серед-часове» спілкування світу. Крім того, буття «між» зумовлює те, що Европа є і зібранням різних часів, епох, яке забезпечує складну єдність людських культур.

Анатолій Ахутін наголошує, що сутність Европи, її буття не слід ототожнювати із «загальнолюдськими нормами» чи стандартами технічної цивілізації. Слід пам’ятати, що в основі европейської культури лежить культивування людини як істоти, яка шукає себе, запитує про сенс власного буття, здатна знати своє незнання та сумніватися, а також повертатися до своїх начал.

Вважаєте, що матеріял, який ви тепер читаєте у відкритому доступі, цікавий, важливий та потрібний?

Ми - неприбуткова громадська організація. Підтримайте наших авторів та працівників редакції, передплативши друковану чи електронну «Критику», або зробивши посильну пожертву!

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм дієвим внеском!

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі

Схожі рецензії

Дмитро Шевчук ・ Червень 2018
Головними в книжці є три взаємопов’язані твердження: по-перше, ми живемо в епоху революційних змін...
Дмитро Шевчук ・ Квітень 2018
Сучасна плинна форма зла, як попереджають Бауман та Донскіс, є ще небезпечнішою та підступнішою за...

Розділи рецензій