Я. М. Копанский. Еврейское национальное движение в Бессарабии в межвоенный период (1918–1940 гг.)

Липень 2013
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
135 переглядів

Кишинёв: Высшая антропологическая школа, 2008.

Посмертно підготовлену до друку монографію відомого молдавського історика єврейського походження, багаторічного завідувача відділу юдаїки Інституту міжетнічних відносин АН Республіки Молдова Якова Копанського присвячено діяльності сіоністських організацій на території анексованої Румунією після Першої світової війни Бесарабії.

Представники бесарабського єврейства стояли біля джерел сіоністського руху: саме в Кишиневі засновано одну з найперших на теренах Російської імперії груп організації Ховевей-Ціон, а на межі XIX та XX століть тут діяв центральний координаційний центр сіоністів Росії (так зване «Поштове бюро»). Тож не дивно, що в кризовий час між двома світовими війнами діяльність сіоністів Бесарабії різко зактивізувалася.

Сіоністська організація Бесарабії, як і допоміжні організації при ній часу перебування цих земель у складі Румунського королівства, багато в чому діяли автономно, мали власні статути, хоча й узгоджували свої дії з діями сіоністів Старого королівства і Трансильванії. Це стосується також опонентів сіоністського табору в єврейській громаді, хоча їхню діяльність, на відміну від діяльности сіоністів, влада обмежувала: скажімо, «Бунд» у Румунії офіційно заборонили вже 1919 року. В Кишиневі та інших містах Бесарабії, зокрема на території нинішньої Одеської та Чернівецької областей України – в Ізмаїлі, Акермані (Білгороді-Дністровському), Хотині тощо, організоване єврейське життя було представлене головно діяльністю сіоністів (а в деяких містах – тільки їхньою). Наголошуючи ці факти, дослідник розглядає і конфлікти, і співпрацю сіоністів із несіоністами (передусім із Культур-Ліґою), складні взаємини сіоністів Кишинева та Бухареста тощо.

Автор простежує розвиток сіоністського руху в Бесарабії впродовж 1918–1935 років (закінчити працю запланованим 1940 роком він не встиг через передчасну смерть), аналізує збережену в молдавських бібліотеках та архівах єврейську пресу, а також неєврейські видання, що зверталися до єврейських тем, фонди єврейських організацій Національного архіву Республіки Молдова, разові друковані видання сіоністів, багато з яких він уперше впроваджує в науковий обіг (бібліографія праць із цієї теми досі залишається доволі бідною). Багато в чому Копанський намагається уникати висновків, обмежуючись фактографічним описом і залишаючи право інтерпретувати читачеві. Він також підкреслено утримується від неґативних оцінок несіоністських єврейських організацій.

Розвідка була б істотно повнішою, якби автор залучив документи з українських архівосховищ (наприклад, з обласних архівів Чернівців та Одеси), хоча, можливо, він просто не встиг їх опрацювати. Натомість безперечною чеснотою праці є багатий ілюстративний матеріял: фотографії основних згаданих у ній персоналій, факсиміле архівних документів і найважливіших публікацій у єврейській пресі. Трохи незвично для читача, невтаємниченого в особливості функціонування російської мови в Молдові, виглядають здерусифіковані назви молдавських міст (невідмінювані Белць, Бендер, Унгень тощо) поряд із традиційним російським написанням назви Кишинева, але цю особливість аж ніяк не можна назвати вадою.

Категорiї: 

Вважаєте, що матеріял, який ви тепер читаєте у відкритому доступі, цікавий, важливий та потрібний?

Ми - неприбуткова громадська організація. Підтримайте наших авторів та працівників редакції, передплативши друковану чи електронну «Критику», або зробивши посильну пожертву!

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм дієвим внеском!

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі

Схожі рецензії

Василь Кононенко ・ Серпень 2018
Великий масив насамперед польськомовних документів за 1652–1654 роки проливає світло на події в...
Орися Грудка ・ Квітень 2018
У Сатеровому трактуванні сумнів Заходу стосувався самого стрижня сучасної Росії: абсолютного...

Розділи рецензій