Marlene Laruelle (ed.). Eurasianism and the European Far Right: Reshaping the Europe-Russia Relationship

Квітень 2016
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
415 переглядів

Lanham: Lexington Books, 2015.

Донедавна ані евразійство, ані европейські праворадикальні рухи не були вагомими темами в межах міжнародного політичного аналізу. Звісно, правий екстремізм – здебільшого в своїх партійно-політичних проявах – привертав певну увагу західних соціяльних наук та сучасної історії як частина загальних досліджень екстремізму, націоналізму, фашизму та расизму. Натомість класичне евразійство і так зване «неоевразійство» Алєксандра Дуґіна до 2013 року серйозніше цікавило лише з десяток дослідників, які до того ж переважно не мали постійних посад в університетах чи дослідницьких центрах. Але від 2014 року низка проєктів, що називають себе «евразійськими», а також европейські праворадикальні рухи стали справою великої політики та міжнародних відносин (про що свідчать, скажімо, поява криптоімперського Евразійського економічного союзу на постсовєтському просторі або ж злет – часто пропутінський – правих популістських та екстремістських партій в Европі). Вочевидь, несподіваній появі, дедалі вагомішій ролі та серйозним наслідкам цих усе загрозливіших явищ сприяло й те, що такі теми, як правий екстремізм чи російський націоналізм, було недостатньо представлено (або вони були відсутні) в головних західних навчальних програмах із політології, як і в дослідженнях европейських медій, урядових органів та незалежних інституцій.

З огляду на такі обставини, можна лише вітати появу цього видання, до того ж за редакцією чи не головної дослідниці нео- та класичного евразійства Марлен Ларюель. Цей збірник есеїв тим цінніший, що поєднує широкий спектр специфічних тем із особливо багатим описовим аналізом конкретних прикладів. У першій частині Антон Шеховцов окреслює витоки зв’язків Дуґіна із західноевропейськими новими правими в 1989–1994 роках. Вадім Россман деталізує контекст і вирішальні чинники тимчасового працевлаштування Дуґіна на факультет соціології Московського державного університету. В другій частині Жан-Ів Камю ілюструє особливо тісні зв’язки Дуґіна з Францією. Джовані Савіно пропонує надзвичайно інформативне та добре документоване дослідження Дуґінових зв’язків із Італією. Ніколя Лєбурґ пише про «важке утвердження неоевразійства в Іспанії». У третій частині Вуґар Іманбейлі досліджує неймовірний злет і падіння Дуґінових мереж у Туреччині; а Умут Коркут і Емелі Аксалі побіжно ознайомлюють із тим, як Угорщина загравала з туранізмом та евразійством. Софія Типалдоу докладно і комплексно аналізує транснаціональні зв’язки грецької партії «Золота зоря». Нарешті в четвертій частині Антон Шеховцов пропонує викривальний аналіз західних праворадикальних місій спостерігачів на виборах, які діяли в інтересах закордонної політики Кремля на постсовєтському просторі.

Принципово емпіричний фокус збірника нині тим доречніший, що чимало фактів і деталей злету Дуґінового «неоевразійства» та його зв’язків із міжнародними праворадикальними рухами невідомі, їх не підтверджено або / і недостатньо досліджено. Проблему розрізнення фактів і вигадки в цих часом напівтаємних, а часом відкритих процесах ускладнює і та тенденція, що діячі на кшталт Дуґіна перебільшують свою справжню соціяльну підтримку, інтелектуальну ориґінальність і політичний вплив. Як наслідок, деякі з дедалі численніших статтей у газетах і журналах, у яких ідеться про зростання популярности Дуґіна, є спекулятивними у твердженнях про його нібито значний вплив у Росії. Дещо подібною є ситуація і з деякими панікерськими попередженнями про зближення російських націоналістів із західними праворадикальними активістами чи політиками. Звісно, слід уважно стежити і швидко викривати такі контакти чи співпрацю. Але перед тим, як інтерпретувати, теоретизувати, а також думати про те, як вирішувати ці проблеми, варто дізнатися, що ж відбувається насправді. Наскільки вагомими та організованими є групи, причетні до такої взаємодії? Наскільки глибокими, життєздатними та впливовими є їхні зв’язки? Якими саме контактами варто перейматися, а які можуть бути принагідними і не вартими особливої уваги?

Цей збірник заповнює низку лакун у мозаїці щораз більшої інтеґрації Росії в транснаціональні праворадикальні мережі. Ці ґрунтовні статті – за частковим винятком менш деталізованого розділу про Угорщину – можуть стати відправними точками для вужчих досліджень того чи того епізоду, пов’язаного зі зв’язками згаданих країн із неоевразійством. Наступним кроком хотілось би бачити деталізованіші дослідження про непрості взаємини Дуґіна, приміром, із Аленом де Бенуа чи про схвалення текстів Дуґіна та його учнів у російських та західних академічних колах. Збірник Марлен Ларюель також пробуджує апетит до нових схожих досліджень про зв’язки з неоевразійством та його прибічниками на матеріялах інших країн – скажімо, Німеччини, Великої Британії, Австрії, Румунії, Японії, України, Ірану чи Сполучених Штатів. Упорядницю та авторів слід привітати з появою цього знаменного видання, що створює ключовий імпульс до появи нової субдисципліни, пов’язаної з дослідженнями російського націоналізму, – дисципліни, яку можна назвати «неоевразійськими студіями».

Вважаєте, що матеріял, який ви тепер читаєте у відкритому доступі, цікавий, важливий та потрібний?

Ми - неприбуткова громадська організація. Підтримайте наших авторів та працівників редакції, передплативши друковану чи електронну «Критику», або зробивши посильну пожертву!

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм дієвим внеском!

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі

Схожі рецензії

Ростислав Загорулько ・ Лютий 2018
Число містить публікації, присвячені теперішній ситуації у країнах Східної Европи. Відкривають його...
Сергій Гірік ・ Грудень 2017
Новозаснований журнал видає невеликий київський think tank — Центр вивчення повстанських рухів (...

Розділи рецензій