Катерина Шевчук. Естетична аксіологія Романа Інґардена

Січень 2014
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
1149 переглядів

Рівне: Рівненський державний гуманітарний університет. Кафедра філософії, 2013.

Поява монографії Катерини Шевчук може стати важливою подією для низки гуманітарних програм, зокрема естетики, теорії мистецтва, культурології та аксіології. Шкода тільки, що видання такого штибу через «непомітність» університетських видавництв, закритість їх для широкого загалу, потрапляють у поле зору лише академічної спільноти. Тимчасом праця дослідниці творчости Романа Інґардена містить чимало сюжетів, аби викликати інтерес, наприклад, фахівців у царині естетики.

Працю поділено на три розділи. У першому викладено головні положення теорії цінностей, без заглиблення в усі історичні та ідейні повороти аксіології. Наприклад, автор не раз згадує античну філософію та Платонове розуміння прекрасного, бо йому важливо окресили теоретичне поле, навіть інтелектуальну традицію, до яких схилявся Роман Інґарден. І невипадково тут виринає розповідь про характер феноменологічного способу схоплення світу та цінностей, а також заломлення феноменологічних методів ув Інґарденовій естетиці. Важливо, що крім спадку Едмунда Гусерля авторка звертається й до філософсько-антропологічного дискурсу, зокрема міркує про бачення цінностей у Макса Шелера (зокрема в тексті «Про явище трагічности»).

Центральним є другий розділ монографії, де розкрито засадничі принципи естетичної аксіології (чи аксіологічної естетики?) польського філософа. Відправною тезою цього розділу є те, що «сенсом буття мистецтва є його цінність» [с. 80]. Така метафізична передумова може об’єднати класичну та постнекласичну теорії, давнє та постнове мистецтво, адже актуалізує насамперед відкритість до розуміння художнього твору як специфічного коду своєї соціокультурної ситуації. Знову ж таки, чимало уваги звернено на феноменологічні питання й методи, зокрема інтуїтивне схоплення, інтерсуб’єктивність, світ, переживання. Найцікавішою в цьому розділі є критика Інґарденової естетичної аксіології. І хоча розкрито зовсім небагато аспектів, але вказано ключові фігури та мотиви критики. Серед головних критиків згадано Станіслава Моравського, а також українського дослідника Григорія Грабовича, який критикує Романа Інґардена за те, що його естетична теорія цінностей не є достатньо систематизованою і тому вразлива як методологія пізнання мистецтва.

Доволі несподіваним, але найбільш евристичним, є останній розділ про Інґарденову естетичну теорію та сучасне мистецтво. Ідея цього розділу така: чи може естетика філософа бути методологічно корисною для тлумачення сучасного мистецтва? Чи сучасне мистецтво взагалі можна піддати строгій методологічній рефлексії? Авторка монографії ствердно відповідає на це запитання, водночас покликаючись на Боґдана Оґродніка, який уважає Інґарденову естетику доволі відкритою системою (очевидний перегук із ідеєю відкритого твору Умберто Еко). Аналіз можливости використання естетичної теорії вбачається у трьох методологічних принципах: формально-онтологічному, критичному та інтерпретативному. Щодо сучасного мистецтва, то авторка звертає увагу переважно на абстракціонізм, аванґард, неоаванґард і постмодернізм. Побіжно згадано про перспективи Інґарденової теорії в контексті акціонізму, перформансів, неопоп-арту тощо. Звісно, хотілося б детальніше дізнатися й про інші види сучасного мистецтва, зокрема з «нульових» (скажімо, віртуальне мистецтво, альтермодерн), та це завдання непосильне для однієї монографії і потребує доволі широкого опрацювання. Особливо ж корисною монографія буде для тих, хто лише відкриває для себе класику естетичної теорії.

Вважаєте, що матеріял, який ви тепер читаєте у відкритому доступі, цікавий, важливий та потрібний?

Ми - неприбуткова громадська організація. Підтримайте наших авторів та працівників редакції, передплативши друковану чи електронну «Критику», або зробивши посильну пожертву!

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм дієвим внеском!

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі

Схожі рецензії

Орися Грудка ・ Квітень 2018
Це книжка про форми «реаліті», але більше – про саму реальність, яка трансформувалася з втручанням...
Юлія Ємець-Доброносова ・ Лютий 2018
Внесок Лєрша передусім є внеском у розвиток міждисциплінарних підходів. «Структура особи» не дає...

Розділи рецензій