Сашко Ушкалов. Esc

Квітень 2007
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
233 переглядів

Харків: Майдан, 2006.

Бісмарк якось сказав про Маркса, що Европа ще наплачеться з цим бухгалтером. Не беруся судити, чого більше викликали марксистські теорії – плачу чи сміху, а краще просто дозволю собі перефразувати вислів «залізного канцлера»: українська література ще надивується і насміється молодим абсурдистом із Харкова Сашком Ушкаловим.

Збірка із семи п’єс «Esc» виглядає як щось на кшталт розминки перед серйозним підходом до літературно-спортивного снаряда. Уже відчутна легкість, із якою автор розгортає колізію, віртуозність окремих сцен, гострота гумористично забарвленої інтриґи.

Цікавий (справді абсурдистський) парадокс постійно супроводить читання книжечки: впливи, що заторкнули свідомість молодого автора, лежать на поверхні: і будова п’єсок загалом лежить у канві шукань класиків жанру Семуела Бекета й Ежена Йонеска, і антураж подій питомо жаданівський (до речі, Сергій Жадан подарував книжечці передмову), – але читати все одно цікаво та приємно. Спочатку збірка побутово-сюрреалістичних драм Сашка Ушкалова дарує читачеві зо дві години, сповнені сміху та щирого захоплення, а потім спонукає відчути гостру радість буття і моменти глибших роздумів над тим, чим же є це буття в наших (харківських? українських?) пострадянських реаліях.

У книжці вже можна простежити певні тенденції письма Ушкалова. Найперше це стосується добору персонажів. Наскрізними образами є герої-трудяги типу робітників ремонтної бриґади з п’єси «Без світла» чи шахтаря та пожежників із «Boa constrictor», носієм глибшого чоловічого досвіду є Капітан Ліптон із «Обвалу балконів». Пародійовані маскулінні персонажі (не забудьмо омонівця-заїку із «Сьюзі, гном та інші» та чоловіка-кажана Алена з «Володаря акваріюмів») програють кіберпанківському образові рішучої жінки, гібридизованої німфетки-кілерки (Сьюзі, Катрін, Ванесса, Анжелік, Альчеста – вона з’являється під різними іменами). Сповненими оптимізму постають і відверто буфонадні персонажі на кшталт фізико-хіміка Гей-Люссака чи американського журналіста Гів Няра в футболці «Kiev is fucking city». Бадьорий настрій супроводитиме читача від першої до останньої сторінки збірки. Сподіваюся, що все це лише початок: далі матимемо від автора ще не один радісний літературний подарунок.

Вважаєте, що матеріял, який ви тепер читаєте у відкритому доступі, цікавий, важливий та потрібний?

Ми - неприбуткова громадська організація. Підтримайте наших авторів та працівників редакції, передплативши друковану чи електронну «Критику», або зробивши посильну пожертву!

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм дієвим внеском!

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі

Схожі рецензії

Юлія Ємець-Доброносова ・ Квітень 2018
Історії, які оповідає Катерина Калитко, відбуваються у фантазійних просторах альтернативної...
Мар'яна Рубчак ・ Лютий 2017
Роман Богдана Бойчука багатий на поетичні образи. Він водночас надзвичайно чуттєвий (секс у ньому є...

Розділи рецензій