Іван Забіяка. Епістолярна спадщина Василя Горленка

Жовтень 2003
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
85 переглядів

Київ: ВПЦ «Київський університет», 2002.

Симпатична постать Василя Горленка (1853–1907) – дослідника і ентузіяста української культури, постійного дописувача журналу «Киевская старина» – хоч і не належить до малознаних чи призабутих, проте варта далеко більшої уваги, ніж та, яку досі приділяли їй у науковій літературі. Книжка київського історика Івана Забіяки не знімає потреби адекватної оцінки місця, яке посідає Горленко в українській інтелектуальній історії кінця XIX – початку XX століть, але містить багато нового матеріялу для такої оцінки.

Фактографічна основа книжки – листи самого Горленка до різних осіб; автор виявив і опрацював понад 600 його листів до 40 кореспондентів, що зберігаються в архівах Києва, Чернігова та Полтави (серед адресатів – Ганна Барвінок, Борис Грінченко, Олександр Лазаревський, Панас Мирний, Порфирій Мартинович). На жаль, дослідникові не пощастило скористатися великим масивом Горленкових листів у російських архівах, що могло б істотно розширити змістове наповнення його дослідження.

Більшу і найвартіснішу частину книжки становить написана на епістолярному матеріялі Горленкова біографія: це систематизований за хронологією стислий виклад змісту Горленкових листів (подеколи – з цитатами в авторовому перекладі з російської) – але, на жаль, без жодного натяку на коментар та/або аналіз. Інформативність цього розділу, проте, знижують непоодинокі випадки неточного прочитання тексту листів (чого варте лише перетворення «Антигони» на «Антилопу» на с. 113!) та перекручення змісту документів у викладі, а в цитатах – ще й помилки перекладу (автор, наприклад, часто віддає російське «дом» українським «помешкання», що спричинює кумедні непорозуміння). Ще один розділ складають біографічні екскурси, присвячені вужчим сюжетам: Горленко і видання «Сочинений и писем П. А. Кулиша», Горленко і питання про авторство «Історії русів», Горленкова співпраця з «Киевской стариной» тощо. Інтерпретативна частина дослідження, виокремлена у самостійний розділ, багато нічому некоректна, містить багато натяжок і загалом має сумнівну вартість.

Розділ: 

Вважаєте, що матеріял, який ви тепер читаєте у відкритому доступі, цікавий, важливий та потрібний?

Ми - неприбуткова громадська організація. Підтримайте наших авторів та працівників редакції, передплативши друковану чи електронну «Критику», або зробивши посильну пожертву!

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм дієвим внеском!

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі

Схожі рецензії

Олег Сидор-Гібелинда ・ Березень 2019
Підзаголовок книжки українського автора, перу якого належать понад тридцять книжок, не обманює:...
・ Грудень 2018
До книжки ввійшло листування тоді ще священика Любомира Гузара із матір’ю, Ростиславою Гузар, і...

Розділи рецензій