Укладачі Павло Роберт Маґочій, Іван Поп. Енциклопедія історії та культури карпатських русинів

Грудень 2012
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
388 переглядів

Переклад з англійської Надії Кушко
Ужгород: Видавництво В. Падяка, 2010.

Ошатний том обсягом майже в тисячу сторінок великого формату представляє інше бачення конструювання русинської національної ідентичности, ніж те, про яке можна довідатися з антології Івана Петровція. «Енциклопедія історії та культури карпатських русинів» – це український переклад другого видання англомовної книжки, яка є докладним зведенням усіх основних відомостей про історію та культуру території, заявленої як ареал розселення русинів – звісно, з наголосом на сучасній Закарпатській області України. Це робить її не лише бажаною, а й просто необхідною лектурою для всіх, хто займається історією Закарпаття, Лемковини, русинів Воєводини тощо, незалежно від їхнього особистого ставлення до русинського руху.

Над енциклопедією працювала велика міжнародна (Україна, США, Канада, Угорщина, Польща, Словаччина, Чехія, Естонія, Сербія) та міждисциплінарна (історики, мово- та літературознавці, фольклористи тощо) команда авторів. Це дало змогу зібрати в енциклопедії матеріял, невідомий не лише пересічному читачеві, а й багатьом фахівцям з історії Закарпаття. Справляють приємне враження ретельно дібрані (і виправлені порівняно з англомовними виданнями) відомості.

Транскордонний характер тематики та представницька автура вигідно відрізняють книжку від аналогічного, хоч і не менш амбітного (що очевидно вже з назви та обсягу) проєкту – випущеної кілька років тому в цьому ж видавництві російськомовної «Энциклопедии Подкарпатской Руси» Івана Попа (2001). На відміну від неї, нова енциклопедія презентує не лише Підкарпатську Русь / Закарпаття, а взагалі русинів як мовно-культурну спільноту. Завдяки цьому тут ми можемо знайти довідки про всіх чільних діячів культури (в широкому розумінні, тобто релігії, преси, літератури, мистецтва тощо) в реґіоні у XVIII–XIX століттях, а також про всіх причетних до творення русинської ідентичности протягом XX століття. Не іґноровано й тих, хто ставився до цих процесів критично, як-от українські діячі Закарпаття 1920–1930-х років, історики радянської доби, у дослідницькому фокусі яких було присутнє Закарпаття, а також такі діячі, як один із найбільших опонентів новітнього русинського руху Олекса Мишанич. Крім того, у книжці широко представлено теми, пов’язані з русинським населенням поза Закарпаттям і суміжними територіями Словаччини, Польщі й Угорщини, зокрема, русинами Воєводини та русинською діяспорою у Північній Америці (передусім США).

Створення енциклопедій неминуче містить політичний підтекст. Винятком не були й українські проєкти штибу «Енциклопедії українознавства» та «Української радянської енциклопедії»; не дивно й те, що в русинському виданні політичну тенденцію авторів видно неозброєним оком. Це стосується передусім емоційних характеристик історичних осіб та історичних подій. Скажімо, у статті «Закарпатська Україна» вживане на позначення цього адміністративного утворення 1944–1946 років слово «держава» не раз узято в лапки; так само чинить автор статті Іван Поп, коли застосовує до членів її уряду слово «політики». Аналогічні зауваження можна зробити також до статтей про Комуністичну партію Підкарпатської Руси / Закарпатської України та про «Возз’єднання Закарпатської України з Радянською Україною» (загалом багатих на рідкісний фактологічний матеріял).

Найважливішими для укладачів енциклопедії (про що можна судити з обсягу та ретельности опрацювання) були програмові статті, призначені бути своєрідним маніфестом поглядів того крила русинського руху, до якого належать автори. Це стосується статтей «Мова» (з детальним викладом діялектології русинських/українських говорів), «Література», «Історія», «Історіографія», «Мистецтво» тощо. Кожна з них є до того ж прекрасним бібліографічним довідником із відповідних тем. Прихильність авторів та упорядників книжки до ідей мультикультуралізму увиразнюється розлогими статтями про етнічні групи в закарпатському соціюмі: «Роми», «Євреї», «Мадяри» тощо.

Не можна оминути увагою подані майже після кожної статті бібліографічні посилання, часто на маловідомі чи зовсім невідомі навіть фахівцям публікації. Власне, їхня присутність та фактологічне багатство навіть тенденційно написаних статтей, величезна кількість рідкісного ілюстративного матеріялу, зокрема, фотокопій титульних сторінок згадуваних у тексті книжок та періодичних видань, а також ретельно підготовлені мапи додатково збільшують вартість книжки для зацікавленого читача.

Категорiї: 

Вважаєте, що матеріял, який ви тепер читаєте у відкритому доступі, цікавий, важливий та потрібний?

Ми - неприбуткова громадська організація. Підтримайте наших авторів та працівників редакції, передплативши друковану чи електронну «Критику», або зробивши посильну пожертву!

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм дієвим внеском!

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі

Схожі рецензії

Олександр Боронь ・ Серпень 2018
Дослідження вповні відкриває багатство книжкової колекції НБУВ, удоступнюючи відповідну інформацію...
Ростислав Загорулько ・ Грудень 2017
Перевидання чотиритомового збірника документів Української громадської групи сприяння виконанню...

Розділи рецензій