Михайло Бриних. Електронний пластилін

Грудень 2008
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
261 переглядів

Київ: Факт, 2007.

Повість «Електронний пластилін» утверджує усталену традицію «фактівської» серії «Exceptis excipiendis» – балансування поміж «молодіжним» і «серйозним» форматами.

Текст Михайла Бриниха також певною мірою співвідноситься з канонами фантастичного, кібер-панкового та подібного письма. І тільки засаднича, навіть уперта відсутність чіткої елементарної загальнозрозумілої фінальної розгадки-всіх-загадок змушує прогнозувати: за «Електронним пластиліном» не ставитимуть ані офлайнових, ані онлайнових рольових ігор, а його персонажів не розберуть на нікнейми-псевдоніми начитаніші системні адміністратори.

І попри це, повісті притаманна доволі яскрава і гостра сюжетність, щоправда, дуже епізодична. Сюжет Бринихової книжки – пригоди кількох людей, які постійно зустрічаються у різних вимірах (світах?), перетинаються, забувають одне про одного, знову знаходяться. Всі вони включені до не зовсім зрозумілої мережі фактів і зв’язків, до віртуальних мереж, до комп’ютерних програм та програми проведення загадкових дослідів над небіжчиками і навіть, здається, до всесвітньої змови. Усі вельми екстраваґантні: приміром, персонаж чоловічої статі може мати ім’я Маруся Чурай, а ще один герой –бути зовсім не злим, але нестримним любителем розрізати людську шкіру. Коротенькі історії не вишиковуються у лінійному часо-просторовому порядку, а відбуваються ніби всі водночас.

Окремо від сюжетної канви варто відзначити також доволі дотепні формальні ігри, що подекуди виникають на сторінках «Електронного пластиліну». Найчастіше це одночасно веселі й занудні роздуми на тему взаємин сучасного читача і письменника, часу й сюжету та інші «оголення прийомів». Ориґінальні та вигадливі в цій книжці описи краєвидів, інтер’єрів, портрети людей (чого варті лише щоразу елеґантно й по-новому оформлені згадки про те, що зуби одного з персонажів мають рожевий колір). Вправний також виклад тексту, простий, не без обов’язкових трюїзмів, проте зі своїм характерним «смаком», стимулює постійну зацікавленість і навіть залишає добрий «післясмак». А от найменше, здається, вдалася Бринихові мова персонажів – вона вийшла якась одноманітна й шаблонна, попри активне застосування таких, здавалось би, універсально дієвих речей, як суржик, матюки та супер-яскраві маяки неосвічености персонажів.

Вважаєте, що матеріял, який ви тепер читаєте у відкритому доступі, цікавий, важливий та потрібний?

Ми - неприбуткова громадська організація. Підтримайте наших авторів та працівників редакції, передплативши друковану чи електронну «Критику», або зробивши посильну пожертву!

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм дієвим внеском!

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі

Схожі рецензії

Юлія Ємець-Доброносова ・ Квітень 2018
Історії, які оповідає Катерина Калитко, відбуваються у фантазійних просторах альтернативної...
Мар'яна Рубчак ・ Лютий 2017
Роман Богдана Бойчука багатий на поетичні образи. Він водночас надзвичайно чуттєвий (секс у ньому є...

Розділи рецензій