Ігор Котик. Екзистенційний вимір людини в поезії Юрія Тарнавського

Грудень 2011
Вважаєте відгук корисним?
Підтримати
0
397 переглядів

Львів: Львівське відділення Iнституту літератури ім. Т. Г. Шевченка НАН України, 2009.

Дослідження смислів, висловлених поезією, завжди є і джерелом натхнення, і випробуванням для того, хто обрав таку втішну і невтішну водночас справу. З одного боку – це намагання створити своєрідну карту мандрівок суб’єктивности, а з іншого – постійне зіткнення зi змінністю того простору, що його творить поет. У випадку із дослідженням, що його провів Ігор Котик, маємо справу з варіянтом інтерпретаційної стратегії, не обтяженої бажанням дослідника продемонструвати свою наукову ерудицію. І таке спрямування є вдалим: праця вийшла набагато глибшою, ніж претензійні «розшифрування», сповнені термінів, що їх хвацькі філологи і культурологи нахабно цуплять у філософів, забувши прихопити інструкцію з використання. Котик, здійснюючи аналіз екзистенційних вимірів, достатньо свідомо і послідовно вступає у сфери, де дослідження виходить за межі суто філологічної царини.

Поряд з означенням «інтерпретації» неуникно виникає думка про спостереження. Реконструкція екзистенційних вимірів у Котика таки справді більше схожа на мандрівку невидимого спостерігача поряд із суб’єктом-оком поезії Тарнавського. Пригода екзистенції і є предметом спостережень. Це своєрідний путівник по екзистенційним вимірам поезії Тарнавського. Котик створює карту території смислів, котрі формують сліди екзистенціяльного.

У першому розділі автор обирає лінійну перспективу розгляду, «просіюючи» майже у хронологічному порядку збірку за збіркою Тарнавського і детально виписуючи всі координатні смислові осі, що дозволяють представити екзистенційний досвід. Відтак перед нами постає ледь не весь корпус ідей, притаманних не лише екзистенціялізмові, але й екзистенціяльній філософії. На розбіжність цих двох дискурсів Котик не вказує, але саме таке розрізнення проступає як своєрідне продовження міркувань інтерпретатора. Другий розділ книжки є цікавим прикладом каталогу образів та їхніх смислів, із яких постає «концептуальне поле “людина”» в поезії Тарнавського. І якраз ця частина книжки дає авторові змогу не лише вказати на специфіку образного простору поезій Тарнавського різних років, а й продемонструвати ориґінальність своєї власної перспективи, попри те, що по суті маємо справу з усталеною інтерпретацією Тарнавського як екзистенціяліста.

У випадку з інтерпретаціями поезії завжди залишається небезпека приписати авторові купу речей, котрі хотілося би бачити, тобто – видати бажане за дійсне. У цьому плані Котикова рецепція поезій Тарнавського прикметна повагою до тексту і пильністю до нього. Однак поезія є своєрідним вибухом своєї власної концептуальної системи. Цей мотив інколи виходить на перший план у Котиковій праці, проте вона не акцентує на ньому. Автор звертає особливу увагу і на заповільненість перцепції творчости Тарнавського у вітчизняному літературному просторі (втім, не намагаючися її пояснити). Це уможливлює нові перспективи пізнання поезій Юрія Тарнавського, котрі, либонь, вступатимуть у діялог із «картами», що їх творить Ігор Котик.

Вважаєте, що матеріял, який ви тепер читаєте у відкритому доступі, цікавий, важливий та потрібний?

Ми - неприбуткова громадська організація. Підтримайте наших авторів та працівників редакції, передплативши друковану чи електронну «Критику», або зробивши посильну пожертву!

Українська та англійська версії «Критики» гідно представляють Україну у світі. Долучіться до наших зусиль своїм дієвим внеском!

Долучіться до дискусії!

Зображення користувача Гість.
Щоб долучитися до обговорення цього матеріялу, будь ласка, увійдіть до свого профілю у Спільноті «Критики» або зареєструйтеся!

Просимо звернути увагу на правила та очікування від дискусії у Спільноті.

Опубліковано у часописі

Схожі рецензії

Інна Булкіна ・ Серпень 2018
Це книжка про «перебудову» української літератури: наприкінці 1980-х, коли головною темою і змістом...
・ Березень 2017
Назва нарису Петра Кралюка та зображення на обкладинці книжки натякають на шпигунські пристрасті...

Розділи рецензій